Розділ 6

Ліза та вовки пішли сріблястою стежкою, яку показав їм ліс.
— Думаю, пора розгадати цей секрет, — сказала Ліза.
Вони йшли між високими деревами, поки раптом не вийшли на велику галявину.
Галявина була вкрита безліччю різнокольорових квітів. Вони тихо хиталися від легенького вітру, ніби вітали Лізу.
Дівчинка присіла й обережно торкнулася однієї з квіток.
— Які вони прекрасні… Але чому ліс привів нас саме сюди? — запитала Ліза.
Остап озирнувся навколо.
— Я не знаю, — відповів він.
Ліза повільно пішла до середини галявини.
Раптом її кулон засвітився.
Дівчинка зупинилася.
Посеред галявини росла дивна квітка, якої вона раніше ніколи не бачила. Вона теж почала світитися, змінюючи кольори один за одним: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий.
— Що це? — здивовано запитала Ліза.
Остап підійшов ближче.
— Це Серце лісу, — сказав він.
Ліза обережно торкнулася кулоном квітки.
У ту ж мить вона засяяла ще яскравіше.
А потім пролунав тихий голос:
— Захиснице… зірви мене.
Ліза здивовано подивилася на квітку.
— Ти говориш?
— Так, — відповіла квітка. — Моє ім'я Сануе. Я твій зв'язок із лісом.
Ліза обережно зірвала Сануе.
Квітка не зів'яла. Навпаки — вона продовжувала сяяти всіма кольорами веселки.
Дівчинка поклала її собі у волосся.
Остап підійшов до Лізи й усміхнувся.
Луна лагідно потерлася мордочкою об її руку.
— Принцесо, ти знайшла Серце лісу, — сказала вона.
Сірий уважно подивився на Лізу.
— Ти справді дуже особлива, принцесо.
Ліза усміхнулася, але раптом відчула дивне тепло від Сануе.
Квітка ніби хотіла щось сказати.
І Ліза зрозуміла: Серце лісу приховує ще одну таємницю.