Принцеса Веселія

Розділ 2. Туманний Ліс і Совиний Шепіт

Веселія йшла довго, поки перед нею не виріс Туманний Ліс — місце, де дерева говорили пошепки, а шлях губився під пеленою сріблястого серпанку. Тут усе було тихим, ніби світ затамував подих. Але принцеса не злякалась — її серце було сповнене рішучості.

Посеред лісу вона побачила велике старе дерево з дуплом, схожим на портал. І з нього вилетіла велика біла сова з фіолетовими очима.

— Я — Ґлорія, охоронниця лісу і снів. Я знаю, куди зникло Сяйливе Серце, — сказала вона глибоким голосом.
— Ти знаєш, хто його забрав? — запитала Веселія.
— Не хто, а що. Це був Тінь, створений зі смутку й забутих мрій. Його народила самотність, і він ховається в Забутій Вежі, за Долиною Сплячих Дзеркал…

Веселія відчула, як всередині похолоднішало. Але Ґлорія ніжно торкнулася її плеча крилом.

— Ти не одна. Я поведу тебе. Але спершу ти маєш відповісти на три запитання — ліс не пускає просто так.

Перше запитання:

> Що сильніше — світло чи темрява?

Веселія подумала і відповіла: — Світло, бо навіть одна свічка може розігнати темряву. Але темрява не зможе знищити світло — вона просто чекає, коли воно згасне.

Сова кивнула. І ліс заворушився.

Білий Ангелок

Подобається

#1209 в Різне
#233 в Дитяча література

У тексті є: вигадане королівство, вигадана історія та вигадана країна, вигаданий всесвіт

Відредаговано: 19.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись