У далекому-далекому краї, де сонце сходить із блискітками, а дерева шепочуть казки, жила собі чарівна принцеса на ім’я Веселія. Вона мала золоте волосся, яке виблискувало на сонці, наче луки з медом, і носила корону з небесно-блакитних кристалів, зроблену з крапель чистого ранкового неба.
Її сукня була зшита з клаптиків щастя — кожен колір на ній мав свою історію: червоний — про сміливість, синій — про спокій, золотий — про мрію, а помаранчевий — про тепло серця. Коли вона ходила своїм замком, її спідниця шелестіла, немов листя восени, а блакитні черевички тихенько перегукувались з небом над головою.
Але найголовніше — Веселія мала добру душу. Вона вміла вислухати навіть вітер, підняти настрій сумному метелику та зігріти серце кожному, хто проходив поруч. Люди з усього королівства приходили просто, щоб побути біля неї, бо в її присутності ставало тепло — як вдома.
Кажуть, що саме вона навчила зірки світити яскравіше вночі, бо щоразу, коли сміялася, світ навколо ставав трішечки добрішим.
#1201 в Різне
#235 в Дитяча література
вигадане королівство, вигадана історія та вигадана країна, вигаданий всесвіт
Відредаговано: 19.08.2025