Епілог

Хвилі гойдали дошку. Я міцно трималась за тверду пофарбовану в білий колір поверхню. Хлопець сидів на тому ж борді навпроти мене і почувався трохи вільніше. Його хватка була не така міцна. Я підвела на нього свої очі. У світлі вечірнього сонця і відблисках води він виглядав неймовірно. Здається, його фізична форма стала кращою, відколи він почав більше серфити для себе. Рельєфні м'язи вигравали на сонці. Плечі ніби стали ще ширшими. Мабуть ніколи не перестану ним милуватися.

А ще я раділа, що мені теж нарешті стало виходити. Я стала більш впевнено стояти на дошці для серфінгу і менше падати.

Руки чоловіка лягли на мої, коли він заговорив:

— Мене кличуть на змагання. 

— Які змагання? — не розуміючи, спитала.

— З серфінгу, звісно, — звів догори свої вигорені на сонці брови.

— Я думала ти більше не береш участі у змаганнях, — мовила здивовано.

— Так і було. Та тепер… Я змінив свою думку. Звісно не знаю, чи досягну таких вершин, як колись. Та мені цього й не треба. Але знаю точно, що мені потрібен серфінг. І мені мало лише давати уроки і робити це для себе. Я хочу більшого.

— Тоді я лише за, — мовила йому.

Дошка трохи розвернулась і сонце стало світити мені прямо в очі. Я примружилась. 

— Тоді ти не проти, якщо ми на деякий час поїдемо на Гаваї? 

— Ем, — трохи не очікувала такого, — Чому б і ні? Нарешті побачусь з Ясею. 

Вона переїхала туди два місяці тому. Я ж вирішила залишитись працювати в клубі. Не хотіла звільнитися одним днем. Сказала Лізі, що працюватиму ще кілька тижнів, але не більше місяця. Вона навіть не стала застосовувати до мене штрафи, прописані в контракті. Я була цьому дуже рада і щиро вдячна їй. Після звільнення я просто насолоджувалась островом. Серфила з Маком цілими днями і ходила на практики з Аліною. Вона, до речі, почала зустрічатись з Брендоном. Інколи вони запрошували нас з Маком провести разом час або на вечірки. Ми з радістю погоджувались. 

Повертатись в Україну поки не планувала. Звісно, я знала, що колись це таки станеться. Можливо, тоді я і вручу листа адресатам. Та ще не скоро. Я тільки розібралась зі своїм теперішнім, щоб лізти у минуле. Та я пам'ятаю слова Мака, що минуле має вплив на нас.  

З Ясею часто спілкувались по відеозв'язку і планували скоро зустрітись. Та схоже це буде ще швидше ніж ми думали. Адеж ми з Маком їдемо на Гаваї. Отакої!

Він робитиме те що вміє — буде ловити хвилі. А я… Я спробую дещо нове. Дещо, що так мене захопило, що я нишком стала вивчати літературу і читати форуми. Навіть зібрала невелику власну колекцію. Я ще нікому про це не казала. Та думаю що Мак і Яся таки здогадуються. 

Макуа провів рукою по моєму мокрому плечі і наблизився. Сонце тепер світило збоку. Я нахилилась у відповідь і наші уста опинились на відстані подиху, поки нарешті не злились у чуттєвому поцілунку. 

Мить, що тривала цілу вічність.