34. Вечірка Брендона

Сьогодні було трохи вітряно. Я пожаліла що не заплела косу. Хоча поки я тут чекаю Мака біля басейну, вмостившись в плетене крісло, можна було вже й сходити в хату. Чого ж він так довго? Це хто з нас дівчина? 

Не витримавши, я все таки підхопилась на ноги і зайшла в дім. В ванній на першому поверсі знайшла потрібну гумку для волосся і біля люстерка одразу зайнялась зачіскою. Довга коса лягла на моє плече, досягаючи рівня талії. Я ще раз глянула на своє обличчя, щоб переконатись що виглядаю нормально. Так як я сильно втомилась від макіяжу на роботі, сьогодні навіть бальзам на губи не наносила.

Вечірка все ж на пляжі планується. Може й купатись підемо. Вдягла купальник під сарафан саме на такий випадок. Біля порогу взяла свою улюблену куртку з вішалки, щоб не обгоріли плечі. 

Саме тут мене і наздогнав коханий. 

— У нас ще купа часу, — мовив, злегка обнімаючи мене за талію. — Куди ти так поспішаєш?

— Просто не хочу запізнитись, — мовила серйозно.

— Це ж вечірка, — не розумів мене Мак.

— Поїхали вже, — поспішила до мотоцикла, що чекав нас біля воріт.

Поки їхали, я багато думала. Про все, що сталося тут зі мною. Цей острів справді незвичайний. Саме такий, як про нього і говорять. Тут події закручуються з величезною швидкістю. Десь з такою, як ми зараз їдемо.

Минувши житловий квартал, ми виїхали на вулицю з кафе, крамницями та іншою інфраструктурою. Тут рух уповільнився через затори і я раптом впіймала себе на думці, що я звикла до всього цього. Якщо раніше їзда на мототранспорті створювала дискомфорт, то зараз і не пам'ятаю, як інакше.

Усміхнені балійці, щасливі туристи, сувеніри, пальми і кольорові скутери, все переплелось в острівному колориті. Як же я люблю це місце. Що ж буде коли контракт завершиться? Продовжувати? Повертатись в Україну? А як же Макуа?  

Ще дужче вхопилась за торс хлопця. Торкалась його міцних м'язів під сорочкою. Наче переконувалась, що він справжній. Може я все це вигадала? Можливо літак, яким я летіла, не долетів? 

Боже, що це зі мною? Невже я так сильно втомлююсь на роботі? 

Тим часом минаючи житлові будинки, ми зрештою виїхали на пляж. 

Величезний ряд з мототранспорту розташовувався біля умовного входу в пляжний бар. Там ми і залишили нашого металевого друга. Людей вже зібралось немало. Тут і там були розкидані крісла-мішки, а також розставлені столики та лавки зроблені з дерев'яних ящиків. Для зручності поверх лежали подушки з вишивкою. Гірлянди з ліхтариків не світились, бо ще був день. Але можна уявити як гарно тут стане ввечері. 

Загалом, усе було ідеально, особливо з океаном на фоні. Я оглянула все і схаменувшись побігла за Маком. Він якось і не помітив, що я стояла, мов вкопана і пішов. Ми зупинились біля Брендона, який розмовляв з барменом. Довге волосся, трохи коротше за моє, вільно спадало по спині. 

— Гей, друже, — Макуа добряче поплескав його по плечі. 

— Вілсоне, — радісно мовив, розвертаючись до нас. — Соне, — лагідно потис мою руку і я чомусь зробила ледь помітний реверанс. — Хочете пива? — вказав на бар, де зовсім юний хлопець протирав келихи, готовий в будь-яку хвилину щось налити.

Ми помовчали трохи в роздумах, змушуючи Брендона трохи розгубитись.

— Смузі? — запропонував невпевно.

Трохи далі від нас на барі я помітила блендер і багато свіжих фруктів.

— Так, — радісно погодилась.

Бармен вмить попрямував туди і почав пропонувати мені фрукти на вибір. Зрештою, коли я вибрала навмання, не уявляючи навіть що з цього всього вийде, блендер задзижчав. Кусочки кокоса, манго і папайї закружляли в мигдалевому молоці. За якусь хвилину хлопчина уже наливав дві порції ніжно жовтого коктейлю у довгий стакан і встромив туди по трубочці. І вони були паперові. Я зрозуміла це, щойно взяла смузі до рук і зробила ковток божественно смачного напою. 

— Можна додати туди чогось міцнішого, — непомітно підійшов Брендон. 

Я глянула на нього з усмішкою, не перестаючи сьорбати свій напій і заперечно похитала головою. Макуа біля мене теж пробував на смак цей шедевр зі своєї склянки. Він наче дегустував дороге вино, розсмоктуючи кожну молекулу. 

— Чудове поєднання, — мовив до мене.

— Друзі, — Брендон став поміж нами і дружньо приобняв. — Якщо захочете помедитувати, отам далі є альтанка. 

Я почала сміятись, але зрозумівши, що він серйозно, вмить перестала. Досі не звикну, як тут все поєднується. Духовне і матеріальне. 

Хлопець пішов привітатися ще з деякими гостями, залишивши нас удвох. Якщо можна бути удвох на людній вечірці. Щоправда, те що ми були на пляжі, і по суті не обмежені стінами, свторювало враження, що людей не так багато. Дехто прогулювався біля океану, дехто сидів біля бару і обирав коктейль або смузі, хтось собі танцював під легку ритмічну музику. Мені однозначно подобалась така вечірка. 

Почула вібрацію в кишені куртки, і витягнувши телефон побачила Ясину фотку. Було погано чути, але, здається, вона вже тут і не може нас знайти.

— Ходімо по Ясю, —  мовила на вухо своєму хлопцю і потягла за руку.

— Ти йди і прийдете сюди, — мовив він.

— Гаразд, — відпустила його руку. 

Я дійшла до умовного входу і одразу побачила, як Яся ставить свій Скупі в ряд. Вона була одягнена в трохи дивне, але не для Балі, плаття плетене з тонких мотузок, з-під якого виднівся яскраво рожевий купальник. Коротке світле волосся покривала така ж рожева бандана, а вуха прикрашали великі сережки-кільця. Побачивши мене, вона ледь усміхнулась, а тоді полізла в багажник свого скутера. Звідти дістала якусь синю папку і врешті попрямувала до мене.

— Привіт, як ти? — мовила, цілуючи в щоку.

— Чудово. Що це в тебе? — запитала, розглядаючи річ у руках дівчини.

— Це для нашої справи, — мовила дивлячись на натовп. — Не сподівалась, що ви запросите стількох людей.

Я засміялась. Я дійсно забула попередити подругу, що це буде паті.