32. Бувайте сусіди

— Проходь, — запросила Аліну, зачиняючи за нею двері.

Моя крихітна кімната, була заставлена сумками з речами. Я обережно обійшла все і сіла на ліжко. Подруга оглянула все навколо і стала біля вікна.

— Точно не хочеш залишитись? — перетила, наче вірила, що я передумаю.

— Ні, мені буде краще в нього. Сподіваюся, — засміялась.

— Гаразд, була рада що тобі тут було добре. Адже так? — її обличчя осяяла щира усмішка.

— Звісно, — поспішила запевнити, — Тут було чудово. Я навіть сумуватиму, але не сильно. 

— Добре, тоді я допоможу тобі з речами.

— Дякую, Макуа з другом зараз приїдуть. Тому не хвилюйся, — я підійшла і простягнула їй ключі від вхідних дверей. 

— Все одно чекатиму на клінінг і маю підготувати все до показу наступним орендарям.

— О, так швидко, — здивувалась.

— Такі помешкання довго не простоюють. І знай, Соне, я завжди до твоїх послуг. І мені бракує тебе на практиках. 

— Мені теж бракує наших практик. Я щиро сподіваюсь, що ми ще сходимо кудись і не раз. Проте, — я зробила паузу, згадавши урок серфінгу з коханим, — зараз я знайшла одну дуже класну практику. 

— Яку? — Аліна щиро зацікавилась.

— Серфінг, — мовила з усмішкою. 

Дівчина розуміючи кивнула. За мить ми почули якийсь гуркіт поблизу. Я поквапилась до виходу, щоб відчинити ворота для Макуа. Двоє світловолосих красенів стояли там і чекали мене. Я обійняла свого хлопця і потисла руку його другові. Він мав зібране у хвіст довге волосся і веснянки на носі і щоках. Мабуть, теж австралієць. 

— Готова переїжджати? — звернувся хлопець, поки я все ще стояла в обіймах Мака.

— Так, — сказала і ми попрямувала до кімнати, повз басейн.  

— А в тебе не так вже й багато речей, — мовив Мак, оглядаючи мої пакунки. 

Я лише кивнула.

— Це Аліна. Вона рієлтор і моя подруга, — представила дівчину, що якраз підійшла ближче.

— Це мій хлопець Макуа і його товариш Брендон, так? — глянула на нього, щоб переконатись що правильно сказала його ім'я. Ми бачились з ним трохи давно і я боялася, що встигла вже забути. Але він кивнув.

— До ваших послуг, — протягнула руку Аліна. 

— Дуже приємно, — Макуа перший потягнувся і потис їй руку.

— Навзаєм, — мило усміхнулась.

— Що ви робите в суботу, Аліно? — запитав Брендон, цілуючи їй пальці.

Дівчина, вочевидь, трохи здивувалась такому жесту. 

— Медитація під звуки тибетських чаш, — відповіла вона. 

Ми з Маком переглянулись, наче були тут лишніми. Я махнула головою в сторону мого матеріального надбання і ми непомітно відступили.

— А я хотів запросити вас на вечірку на пляжі, — сказав чоловік і тільки тепер відпустив її руку.

Дівчина думала що сказати і поки лише відкрила рота і вдихнула.

— Не знаю, — нарешті видала вона.

— А якщо пообіцяю, що будуть чаші? — зазирнув їй прямо в очі.

Я спостерігала за цим і паралельно допомагала Маку завантажити на плече сумку. Дві менші дала йому в руки. З цим багажем він покрокував до дверей і вирішив втрутитись в розмову.

— Брендоне, чого це ти мовчав про вечірку? — запитав, затримуючись біля порогу.

Брендону знадобилась кілька секунд, щоб відвести погляд від Аліни, яка чомусь стояла мов вкопана. 

— Говорю зараз і запрошую вас, — глянув на Мака, а тоді і на мене.

— Дякую, — задоволено усміхнувся мій хлопець і пішов до автівки.

— Ми прийдемо, — додала я, пройшовши повз них з двома невеликими пакунками.

Ми з Маком нарешті завантажили багажник зеленого сафарі-джипа і повернулись в кімнату.

— Це все? — спитав мій хлопець, оглядаючи порожню кімнату. 

А ці двоє продовжували про щось спілкуватись, присівши на ліжко.

— Так, — підтвердила я. — Я ж казала, що в мене мало речей.

— То можемо вирушати? — запитав трохи голосніше Макуа, щоб його друг точно почув. 

— Я тебе чую, Вілсоне, — гукнув йому той. — Уже йдемо.

— Супер, — підсумувала я і ми всі вийшли з кімнати. 

— Попрощаєшся з сусідами? — Аліна штовхнула мене в плече, мабуть підколюючи. Бо знала, що я не сильно встигла з ними потоваришувати. 

— Бувайте, сусіди, — мовила кудись в простір.

— Я чекатиму в суботу, — додав наостанок Брендон і покинув територію вілли. 

— Зачекайте, — я знову зайшла в хату. Повернулась звідти, накидуючи на себе свою улюблену Ясину куртку. — Тепер усе.

Я поцілувала подругу в щоку і ми з Маком теж пішли. Брендон уже сидів за кермом. Мак допоміг мені забратися всередину автівки і прудко застрибнув сам. 

Крізь шалений трафік і вузькі вулички ми з комфортом і вітерцем доїхали до особняка Макуа. Брендон відмовився зайти в гості і поїхав у справах. 

Раніше я і не замислювалась як виглядатиме наше спільне проживання. Та, виявляється, Мак виділив мені кілька поличок в своїй шафі, в комоді, навіть у ванній і навіщось у кухні. 

Я розсміялася, зачинивши дверцята порожньої тумбочки. 

— Ти думав у мене є речі для кухні? — запитала його, підводячись з напівприсіду. 

Він розгублено потирав потилицю. 

— Ну нема то нема. Можемо купити, якщо хочеш. 

Я підійшла до нього, поклавши руки навколо його шиї.

— Я гадаю, що у тебе достатньо каструль, сковорідок і приборів. Вистачить навіть для нас двох.

Він у відповідь лише поцілував мене в носа.

— Ти знаєш, про що я думаю? — сказала, таємничо усміхаючись.

— Про що ж? — мовив, закусуючи губу.

— Я думаю, коли ж у нас знову буде урок серфінгу.

— Яка ж ти, — міцно стис мою талію. — Пропоную почати прямо зараз з деяких вправ, щоб укріпити мʼязи. 

— Які ще вправи? — вдала здивування.

— Ходімо в спальню і я все покажу.