24. Подруга

Здригнувшись я помітила, що все ще сиджу на пледі біля Мака. Його важка рука обіймає мене. П'ята точка затерпла і я з важкістю поворушила ногами. Мак дивився вдалечінь. Але зрештою помітив, що я вже не дрімаю і заговорив:

— Заснула? — усміхнувся.

— Мабуть, бо бачу зорі на місці.

Його напівзаплющені очі округлились, а брови поповзли догори.

— Та це мені наснилось, — махнула рукою і натягнула на себе більше пледа.

— Їдемо додому? — запитав серйозно.

— Так, — кивнула.

Коли ми їхали через темну ніч, через рисові поля, під зірками, я так хотіла щоб це не закінчувалось. Я знала, що Мак завезе мене, а сам поїде до себе. 

Та що мені треба знати? З чим це я не розібралась? Я так хочу бути з ним.

За його спиною мене не діймав ніякий вітер, хіба що трішки було холодно в руки і в ногу, з сторони розпірки. 

Я хотіла зігріти свої руки одна об одну, та нічого не вийшло. Та за мить прийшла ідея, яку я одразу почала втілювати. Мої руки поповзли вниз і знайшовши поділ сорочки вхопились за нього. Тоді я обережно заповзла вже під сорочку і поклала руки вище на животі так, щоб їх повністю прикривала тканина. Я відчувала, як його м'язи скорочуються від моїх дотиків. Думаю йому було лоскотно. Потім мої долоні перестали ковзати, рівномірно лігши на його шкіру.

Невдовзі ми приїхали до моєї вілли. Мак не злазив з байка, а коли я повернулась до нього, він зняв шолом.

— Надобраніч, Соню.

— Надобраніч, — сказала я, але чомусь не відчиняла дверей. 

Навпаки, я повільно пішла до чоловіка і застигла, коли опинилась близько.

— Залишся сьогодні на ніч.

— Ти впевнена?

— Я не хочу сьогодні спати сама.

— Я не знаю чи зможу просто спати з тобою, — на обличчі з'явилась хитра усмішка. 

— Спробуєш, — мовила, сама не знаючи, чи то було запитанням чи проханням.

Я довго спала і дуже розмито пам'ятала як зранку Мак поїхав у справах. Проснувшись я поволі зібралась, щоб зустрітись з Ясею на каву. Локацію ми обрали неподалік від мого житла, тому викликавши таксі-скутер, я за лічені хвилини була там. 

Дівчина уже чекала мене за столиком біля вікна. Побачивши мене, жваво помахала рукою. Здається, вона справді була рада бачити мене. Я підійшла і сіла поряд. Кілька секунд розглядала цікавий інтер'єр у морському стилі. 

— Привіт, тут гарно.

— Привіт, так.

Підійшла офіціантка і на диво уже з готовими стравами. Я запитально глянула на Ясю, після того, як вона подякувала милій балійці.

— Я замовила для нас обох. Але якщо не сподобається, замовиш щось інше. Тобі ніби подобались авокадо тости.

Яся поправила волосся, що від вологи трохи стирчало.

— Виглядає дуже апетитно, — сказала і взялась за вилку з ножем.

— То як в тебе справи? Що у вас з Маком?

— Все добре. А з Маком, — я не змогла стримати усмішку, коли вимовила його ім'я. 

Яся це помітила, бо одразу теж усміхнулась.

— Я рада, що ти так усміхаєшся. Він справді хороший хлопець.

Вона відрізала шматок і акуратно поклала його до рота.

— Вчора я попросила його залишитися на ніч. І ми не змогли просто спати.

По тілу пройшлась приємна тепла хвиля від спогадів про вчорашню ніч з Маком.

— То ви вже остаточно разом?

— Ні, — різко відказала я, відігнавши від себе спогади. — Я ще не розібралась. Може ти розкажеш мені, що таке між вами сталось, тоді коли з'явилась я. Коли я танцювала свій перший танець. Коли Мак сидів за столиком, а ти не вийшла танцювати. І що сталося потім.

Яся глибоко вдихнула, ніби налаштовувалася на довгу промову.

— Я зробила велику дурницю. — Вона замовкла, опустивши очі, а тоді знову здійняла погляд. — Я повинна була відразу тобі все розказати. Ти мені дуже сподобалась, коли ти заселилась до нас. Ти була така мила, добра і трохи наївна. Ти нагадувала мені мене, коли я тільки починала. Я справді хотіла з тобою дружити. Та що там, я й зараз хочу. 

Дівчина торкнулась моєї руки, яка лежала на столі.

— Продовжуй, — не знаю нащо мовила я.

Вона забрала руку.

— Коли я дізналась, що ти познайомилась з Маком і у вас щось може бути, я… Я сильно розгубилась. Думала, що якщо скажу про все, ти можеш злякатися. Я не хотіла бути на заваді вашим стосункам. Я знаю, що це звучить по-дурному. Ще свою роль зіграло те, що між нами все ще були незавершені справи. Потім я подумала, що поговорю з ним і ми все з'ясуємо і тоді я розповім тобі. 

— То ти кажеш, що це все просто тому що ти… не подумала? 

— Я ходила до Маїй і вона порадила мені поговорити з Маком, щоб в мене на душі не було нічого, що може заважати нормально жити. Але я ніяк не могла наважитись. Тим паче після того що ми один одному наговорили. Та пройшло вже стільки часу і мабуть ми обоє змінились. Я не знаю навіщо він прийшов тоді в клуб. Але я злякалась і не вийшла на сцену. А потім він приїжджав і шукав тебе. 

— Коли я ходила до пральні, — мовила я, дивлячись у вікно.

— Так. І це я попросила його не казати тобі що ми бачились. Попросила дати мені можливість самій все тобі розказати. А ще я хотіла з ним поговорити спершу, але ми так і не домовились коли.

— Це все якесь нелогічне. — Я відсунула пусту тарілку. 

— Може так і виглядає, — сказала Яся шукаючи мої очі, але я не дивилась на неї.

— Вибач. Я все заплутала. І все зруйнувала. 

— Та не зруйнувала. — я нарешті глянула їй в очі.

— Ні? — запитально подивилась.

— Все можна владнати. Але може нарешті ви з Маком поговорите?

— Не знаю.

— Мабуть, вам потрібна моя допомога. Я все організую.

Яся мовчки кліпала, обдумуючи мої слова. 

— Як на роботі? — запитала я, щоб змінити тему.

— Та без змін. Тільки тебе не вистачає. Ну принаймні мені.

— Я скоро повернусь в стрій, — усміхнулась.

— Я буду дуже рада. От тільки Ліза дуже лютує. І хоче змінити правила.

— Які правила?

— Вона хоче заборонити жити окремо.

— Після того як я потрапила в аварію?