10. І впаде дощ

Ми підїжджали до клубу. Я все дивилась на екран телефона, де висвічувалась смс-ка від Макуа.  Він запросив мене на вечірку до його друзів. І сказав що йому байдуже, на те про, що він говорив раніше. На що ж саме йому байдуже? І я навіть не знала, що йому відписати. Звісно мені хотілось прийти. Мені дуже сильно кортіло побачити його знову. Тільки бентежило мене те, що я його не завжди розуміла. І не знаю, чи справа у мовному бар'єрі. Здавалось, що він говорить про щось таке, що я маю знати. От на вечірці з ним і поговорю про це. 

Ми зупинились біля клубу. Місце, яке нас годує. Нічого собі, нову афішу вивісили. На всю стіну фото Алани у відвертому вбранні. Ще й корона на голові, та не проста, а із золотих пальмових листків. І напис який — “Королева тропіків”. 

Ми з Ясею вийшли з таксі. Можна було їхати на скутері, але повертатися на ньому назад вночі зовсім не хотілось. Особливо враховуючи, якими втомленими ми іноді завершуємо зміну.

— Мак, запрошує на вечірку, — мовила я до Ясі, коли вона вже розрахувалась з водієм.

— Підеш? — одразу запитала вона.

— Підеш зі мною? — запропонувала я.

— Ні, — різко відповіла моя подруга, — тобто, я не знаю. А коли? — уже спокійніше.

— Якраз в наш вихідний, — повідомила я.

— А що, можна і мені прийти? — промовила дівчина і помахала мені рукою, щоб ми вже в середину заходили.

— Ну думаю, що так. Я запитаю.

Ми зайшли в клуб і розійшлись по різних гримерках. Я переодягнулась в форму і сіла чекати Ясю. За той час, написала Маку чи можна взяти подруг. Чомусь подумала, взяти ще й азіаток. Досить швидко він відписав, що звісно можна взяти подруг і, що його друг заїде за нами. Сам він трішки пізніше прибуде на вечірку. Супер, я дуже рада. Скажу лише дівчатам, коли приїдуть в клуб, нехай попробують теж взяти вихідний або щось таке. 

Я не витримала чекати Ясю і сама пішла до неї. Захотілось поділитись радісною новиною.

— Добре, тоді я з вами, — дала відповідь подруга. І ми пішли в зал. 

Дівчина присіла на сцену звісивши ноги. Поглядом запросила мене зробити теж саме. Я приєдналась. В клубі так незвично пусто і немає музики. Наче зовсім інше місце. 

Дівчина дістала телефон і знайшла в соціальних мережах наш клуб. 

— Глянемо кілька відосів. Щоб ти зрозуміла концепцію нашого клубу і наших танців.

— Зацікавила ти мене, — відповіла я подрузі.

Ми передивились кучу і коротких і довгих відео. Дивились лише шоу. Прості виступи й танці нас не цікавили. 

— Зрозуміла? — глянула Яся на мене, наче вчителька на учня.

— Здається, — дуже невпевнено відповіла.

— Розумієш чому наш заклад такий популярний? — дівчина зістрибнула зі сцени, —  чому в нас немає хореографа і чому гонорари за сольні виступи такі великі у порівнянні з іншими клубами? — Яся, наче вдавала з себе великого оратора, ходила туди сюди. 

— Ми точно особливі, — промовила я.

— Так і є. Що там тобі казала Ліза про твій номер?

— Не вистачає сюжету, філософії, — промовила я кривляючись. 

— Тому, що власник цього клубу придумав собі таку фішку. Що дівчата самі придумують номер. І не лише, а й мусять трохи конкурувати між собою. І обов’язково сюжет. Але в мене є один лайфхак. Хочеш придумати цікавий сюжет? Придумай спочатку образ. Тоді сюжет сам з'явиться. 

— Тобто як Алана — королева Тропічного Королівства?

— Ага, — сказала Яся і знову присіла біля мене.

— Тільки королева в нас уже є. А от, наприклад, принцеса? — радісно запитала.

— Принцеси немає. — обрадувала мене дівчина.

— Ось і все я буду принцесою тропіків. 

— Ти можеш вибрати будь-який образ, — уточнила подруга.

— Ні, — я стала на ноги, — я буду принцесою тропіків.

— Ура, — піднялась до мене Яся і ми почали радісно стрибати.

Після хвилини радості ми взялись за репетицію. Яся мама рацію. Уявляючи себе в образі, на думку легко приходили ідеї розвитку сюжету. Я безтурботна принцеса, потім у мене з'являються страхи, тоді вони мене поглинають і я стаю одержима. Але моя королівська кров не дає мені так просто здатись. Я долаю всі перешкоди і я знову принцеса. Принцеса тропіків.

Ми дуже швидко придумали основні елементи, що за чим. Далі лише відпрацювати техніку, додумати деякі переходи й усе — номер готовий. Потім ми обмінялись фішками й секретами. Яся поділилась зі мною своїми трюками, а я показала їй свої. Досить швидко закінчилась наша репетиція. Коли дівчата уже приїхали ми швидко і непомітно виловили азіаток. Вони дуже зраділи коли почули про запрошення на вечірку. Виявляється що якось можна інколи поміняти свій вихідний. І я рада, бо якщо мені раптом таке знадобиться то буде дуже добре. Правда я не знаю навіщо, але ж різне буває.

З роботи повертались особливо втомленими, адже сьогодні ще й репетирували. Але натхнення переповнювало. Хотілось продумувати свій номер до найменших деталей. Тепер я спокійна, після допомоги подруги мені точно вдастся затвердити свій танець. 

Ми під'їхали до вілли. Ліниво повиходили з машини і повільно почимчикували всередину. “Якесь небо не таке” — промайнула думка, коли з Ясею під руку ішли і погляд чомусь здійнявся вгору. І за мить кілька крапель опинились на моєму обличчі. А тоді почалася справжня злива. Дівчата радісно закричали, покружляли хвилинку і побігли в дім. Я теж зраділа дощу, як чомусь такому рідному і знайомому. Ми з Ясею швидко наввипередки забігли до кімнати, поспішаючи зняти мокрий одяг. Так і заснули під звуки тропічного дощу. Скоро вечірка у Макуа. Скоро я знову його побачу. Щось може проясниться, та я боюсь щоб усе не заплуталось ще більше. Та тим не менше мені всеодно страшенно хочеться його побачити. Так само як зараз хочеться спати.

Я підірвалась з ліжка. Чомусь мені здалось, що я проспала. Наче б уже повинна була  адаптуватись до розкладу. Поглянула на телефон і видихнула з полегшенням — сьогодні вихідний. А ще сьогодні вечірка. Пора вставати і готуватись, наводити красу, підібрати образ. Дівчата були уже в процесі, позаймали ванни на двох поверхах, розклали повсюди одяг і косметику. Хоча робити макіяж і йти на вулицю це марна справа. На такій жарі усе моментально розпливається. Інша справа в клубі, де на кожному кроці кондиціонер.