Розділ 1: Перша подорож принцесси

В одному королівстві жила була принцеса. Вона була юною. У неї було руде кучеряве волосся і зелені, зелені, як ліс, очі. Її вроду неможливо було описати. Усі письменники, каскарі заходили у королівство, хотіли прорватись, щоб написати щось про принцесу. Проте вона була закрита під багатьма замками на самій вершині замку, тому що її зла мачуха, яка вбила короля, закрила її, і не хотіла показувати нікому її красу. Але одного дня до принцеси на підвіконня прилетів голуб. Він приніс віночок із пелюсток з дерева і кинув їй на вікно. Принцеса помітивши, що голуб прилетів і щось зкинув, підбігла до віконця, але віконечко було під решіткою. Дівчинка не здавалась. Вона пропхала свою тоненьку ручку крізь решітку, взяла віночок із пелюсток. Вона здивувалася. 
- Який він красивий... 
Вона такого ще не бачила. Підхопивши віночок, принцеса побігла до дзеркала і почала по-різному його приміряти. 
- Так можливо на голову? Ні... А можливо на руку? Ні... 
Нічого не виходить. Вона задумалась:
"- Що ж це за віночок? Для чого він потрібен? Де він росте..." 
В принцеси було дуже багато питань, але на них не було відповіді... І вона взяла цей віночок, підійшла до вікна і сказала: 
- Пелюстки, для чого ви? Чому ви тут?
Зненацька віночок випав із рук принцеси, почав світитися, ворушитися, і з нього вилітає фея!
- Привіт, юна дівчинко!
- Ти хто? — запитала принцеса. 
- Я пелюстка, яка здійснює твої бажання. 
Принцеса дуже зраділа, тому що в неї було одне бажане бажання, це її мрія побачити цілий світ. 
- Я хочу побачити весь світ!
- Добре, принцессо, твоє бажання буде виконано!
Фея змахнула одною рукою, і принцеса опинилася у лісі. Спочатку вона злякалась, а потім вона озирнулась. Впереді кружляли пташки, ззаду білочка поскакала вверх по дереву, зліва оленятко грається з метеликом. 
- Боже, який світ чудовий! Скрикнула дівчинка і впала на травичку, почала котитися по ній, стрибати, веселитись:
- Юхуууу, я щаслива! 
І тут вона встала і побігла босоніж по травичці, до річки. Їй було цікаво, а що там в річці таке виблискує? Вона підбігла, придивилася і побачила там своє відображення. Принцеса здивувалася, їй було цікаво, вона простягнула свою руку до води, доторкнулась, і зненацька її щось схопило за руку. Дівчинка тут же відстрибнула і вскрикнула: 
- Хто тут!?!? 
Із води вийшла дуже красива русалка. 
- Привіт, зеленоока! 
- Ти хто? — сказала принцеса.
- Я русалочка і я можу тобі допомогти тільки звільни мене із води. 
- Як саме? — запитала принцеса.
Русалка простягла руку і сказала: 
- Ти головне не бійся, довірся мені!
Принцеса кивнула головою, схопила за руку і витягла русалку з води, хвіст русалки  перетворився в ноги. Русалка була щаслива і почала бігати, стрибати. 
-Ура, це сталося! Я так цього чекала!" 
Вона підбігла до принцеси і міцно її обійняла. 
-Дякую тобі!! Тепер скажи, чого хотіла б ти?
Принцеса задумалась і сказала: 
- Я хочу побачити людей!
-Ти впевнена? Не всі люди хороші... багато з них дуже злі...
- Я впевнена у своєму виборі!" 
Русалка кивнула головою, підняла руки і в мить сплеснула в долоні. Принцеса опинилася в селищі. В першу чергу вона помітила стежку, яка вела кудись в далечінь. Вона пішла по ній і вдалині почала виднітись хатинка. Ця хатинка була не проста, а з її комена виходили ті самі пелюстки, що із віночка. 
-О, це вони! Це точно вони! Дівчинка забігла до хатинки і  побачила стареньку жінку з палицею. 
- Привіт, красунечко, — сказала бабуся скрипливим голосом. 
- Ви хто? — запитала принцеса. 
- Я? Та я старенька, проживаю тут давно вже.
-А, що ви тут робите одні? У вас же тільки одна хатинка тут.
- Я лікую людей, тваринок, варю різні ліки.
Бабуся витягла із своєї кишені мішечок, кинула його у принцесу, із якого пішло сильне світло. Промінчики почали кружляти навколо неї і вилітати через пічку. 
- Це диво!!! — сказала принцеса. — А для чого потрібні ліки? Запитала вона. 
-Ну як для чого, дівинко, — сказала бабуся. 
Взяла ніж і провела його по руці принцеси.
- Ай, скрикнула вона.
Із її руки почала капати червона вода . 
- Що це?? — перелякано запитала дівчинка.
- Вона є у всіх нас, не бійся, ось дивись.
Бабуся однією рукою провела по її долоні і рана в мить затяглася. Дівчинка побачила, як її рана зажила і сказала:
- Як це сталось!?
- Це все наша природа, дівчинко!
Тим часом мачуха принцеси відкрила двері у її кімнату в замку і ввійшла. Нею оволоділа злість, і вона прокричала:
- Де ти ділася? Куди ти втекла?!
Мачуха почала бігати по кімнаті і розмахувати руками. Вона вибігла гримнувши дверима. 
-Варто!!! Де принцеса!! Куди вона ділася, як ви її сторожили!!!
Вона зайшла в свою темну таємничу кімнату, запалила свічку, стіни були темні, в кімнаті було сиро і холодно. На полицях лежали різні трави, зілля, страшні речі. Вона взяла всі зілля, змішала їх і сказала: 
- Ну, почикай, стерво!! Я тебе знайду!!! Я тебе закрию в темниці, і ти більше ніколи не вибирешся!!
Тим часом дівчинка згадала про свою мачуху. 
- Я ж маю йти до королівства!!! Вона... вона побачить, що мене немає!!
- Дівчинко, що ти переживаєш? Бабуся клацнула пальцями, і принцеса опинилася на березі моря. Вона побачила, як щось там у воді з таким гострим кутиком наближається до неї. Це була акула... Дівчинка не знала, що це і підійшла ближче, зайшовши у воду, вона закричала: 
- Це ти!!!!
Це була не акула, а її мачуха, яка перетворилася в цю акулу. Дівчинка побачила в очах акули щось зловісне та знайоме. Зненацька швидким рухом підпливає велике створіння, це був кит. Він закидує дівчинку на себе. Кит зробив хвостом велику хвилю у сторону акули, і акула відлетіла, кит поплив вперед. Принцеса нічого не встигла зробити, вона тільки почула: 
- Вам всім це так просто не минеться!!!!
І кит поплив далі. 
-Куди ми пливемо? — запитала принцеса. 
- У незвідані світи, — відповів кит.