1/1

В одному спекотному й посушливому степу вже деякий час правила Посуха. Ні дощу, ні туману, навіть ні крапельки ранкової роси не вкривало землю. І зібралися тварини разом: і хижаки, і травоїдні. Король Лев оголосив перемир'я. 

Страждали звірі й птахи від спеки та пили з однієї річки, аж доки не сказав Король:

-Біла лебедице Жасмін, лети до кордонів королівства й подивися, чи не народилася принцеса? Пророки обіцяли, що з першим її плачем на землю проллється дощ. 

І вклонилася красуня лебідь-Жасмин, махнула білим крилом і з серцем, сповненим надії, злетіла в повітря. Тільки-но її пір'я торкнулося королівського дому, як почула вона перший плач і прогримів грім. На землю пролився дощ. І покинула стара-Посуха степові землі. 

Король Лев став розпитувати Лебідку Жасмин, коли та повернулася: 

-І яка ж принцеса? 

-Волосся чорне, як вороняче крило, а очі блакитні - немов увесь океан розлився в них. 

Король Лев усміхнувся: 

-Прекрасна принцеса, слід подякувати їй за дощ. - Лев встав на свої потужні лапи і легкими стрибками дістався до будинку королеви та короля. - Принцесо, як же тебе величають? 

Але малятко лише подивилася на нього й посміхнулася, простягнула до його гриви свої чіпкі пальчики. Король Лев ледь не пустив сльозу і поцілував її в маківку: 

-І розіллється Сонце на твоєму волоссі й отримаєш ти позначку, яку з гордістю носять діти Лева - карі очі, в яких з'явиться вогняна сила. - Лев поклонився принцесі. 

Дівчинка ще не зрозуміла, який дар презентувала їй наймогутніша істота у світі, скільки магії та любові він вклав у свій дар і своє пророцтво. Вона тільки гладила його по рудій гриві і грала з кінчиком пухнастого хвоста. 

Прекрасну принцесу ростили в ніжності, турботі й довірі. Поруч були люблячі король і королева, її вірні стражники - бурі ведмедики. Звірі, що зібралися в степу, молилися за життя і здоров'я чудової принцеси. 

-Соломія. - Цю новину принесла лебідка Жасмин. - Прекрасну принцесу назвали Соломією. 

І зрадів Лев. Бо ім'я несло його відбиток - вогняного світу, де багаття зігріває, а не ранить. 

-Вітає цей світ принцесу Соломію! - Прогарчав Лев. 

І весь степ прокричав йому у відповідь: 

-Вітає цей світ принцесу Соломію!

Люблячий і турботливий батько-король розширював межі свого королівства і свого дому. Милу принцесу і мудру королеву перевезли в розкішні пенати. 

Тепер принцеса жила в великих палатах: прекрасне ліжко з шовковими простирадлами, мереживний балдахін і вікно, з якого видно романтичний сад зі співочими птахами - посланницями Лева, які заспокоювали плач принцеси Соломії своїми солодкими голосами. 

До того ж, крім її вірної варти - ведмедиків, у неї з'явився вірний радник: сомик. 

Мудрий і вусатий, він розповідав принцесі казки на ніч і доповідав як справи в їхньому квітучому королівстві. Сомик дуже допомагав королеві-матері та королеві-батькові, уважно спостерігаючи за принцесою і навчаючи її премудростей життя. 

І жили вони чудово: відпочивали в саду, поїдаючи наливні яблука з рум'яними боками; малювали на стінах нового замку - залишаючи сліди свого мистецтва всюди. 

Сомик уважно слідкував за кордонами королівства і одного разу раптом сказав: 

-Дорога королево, дорога принцесо, на кордонах нашого королівства голодні та злі шакали - звірі ховаються і йдуть в інші місця. Чи потрібно і вам рятуватися? 

Принцеса не хотіла залишати свій прекрасний замок, але шакали вкрали в Короля Лева частину доброго вогню і через біль, яким просякнули вогонь шакали - він став злим та недобрим. Шакали стали кидати палаюче каміння прямо на території королівства. 

Мудра королева та її мати схопили принцесу і сховали в підвалі холодної зимової ночі, коли птахи не співали й яблуні не поспішали розквітати в саду. 

Принцеса ослабла і захворіла. Усі сили короля-батька і короля Лева були спрямовані на захист своїх володінь і не встигли допомогти принцесі, коли її охопила лихоманка. Тоді прийшов її мудрий радник: 

-Дорога принцеса Соломіє, - сказав сомик. - Нині в державі ваш добрий вогонь обернений на зло, треба покинути наші території й дати королю Леву показати всю силу свого гніву. Біжіть! Рятуйтеся! 

Не слухала його принцеса і не хотіла їхати, але її мудра королева-мати показала гідний приклад. Вона своїми руками запрягла сто вісімдесят коней у золоту карету, схопила бабусю-королеву і поспішила рятувати принцесу. 

Їхали вони три дні і три ночі. Принцеса почала одужувати. Королівська бабуся розповідала їй казки про чудовий блакитний потяг і відважного поліцейського, який проводжав пасажирів до країн мрії, і серце принцеси заспокоїлося. 

Зустрілися вони з королем-батьком: 

-Принцеса Соломія, - сказав він, - я дізнався, що є гарна країна, в якій немає юної правительки, чи не хочеш ти зайняти таку важливу посаду, доки твої захисники-ведмедики та покровитель Лев повертають собі силу вогню й обертають зло на добро?. 

Кивнула маленька принцеса. Її волосся тут же охопило золото, а в очах закарбувався знак Лева. Її мужність, мудрість і доброту одразу ж оцінили по достоїнству. 

Королівська сім'я прибула на пустельні землі. 

Пустельні землі виявилися повні води. Веселі дельфіни й огрядні кити, до яких донеслися чутки про приїзд закордонної королівської сім'ї, схопили красиві мушлі й влаштували цілий концерт, вітаючи їх. 

Музика, наповнена чистою радістю та плескотом хвиль, рознеслася по всьому узбережжю. Усе повітря просякло ароматом морської свіжості та квіткової солодощі мандарину, що розквітав. Тепла і сонячна порожнеча, сповнена надії, вклонялася королівській родині й особливо принцесі, слава про яку давно вийшла за межі степу. 

-Мила принцеса Соломія! - Звернувся до неї головний дельфін. - Ми чули, що ви врятували степ від посухи, принісши дощ своїм народженням. Але тепер на ваші кордони прийшла біда і ми хочемо, щоб ви побули нашою принцесою.