4. Таємна кімната

Звивисті й заплутані коридори урочистого крила палацу душили своєю розкішшю. Забагато всього! Надмірна кількість кольорів, нескінченних деталей, масивних меблів, надто багато охорони, артефактів, оберегів, місць поклоніння і, особливо, золота. Це була демонстрація влади, від якої хотілося сховатися.

З кожним поворотом серце Елєна пришвидшувало свій важкий біг, згущуючи холодні думки. Таких дітей від наложниць, як він, було чи не тисяча, але кожен із них мав не більше прав, ніж пересічний слуга і вважався звичайним наслідком миттєвої розваги. Ніхто й ніколи не мав ілюзій, що має хоч краплю королівської крові і жив своє звичайне життя.

Та Елєн не раз чув, що його мати була фавориткою Короля і ледь не склала конкуренцію самій Королеві. Саме тому їх відправили з палацу до богом забутого села. А після смерті матері прийшли люди, які забрали його до Королівської армії займатися архівними справами. І, як відомо, королівському наказу ніхто не перечить.

У ніс вдарив різкий запах сирості, змішаний із густим димом від свічок і смоли. Східці різко повели вниз. Тиск на плечах став важкою фізичною ношею і кожні двері, що голосно зачинялися за його спиною, нагадували про безвихідь ситуації.

Нарешті — останні двері.

Таємна кімната мала вражаючий вигляд: високі темні стіни без жодного вікна, картин чи прикрас, лише поодинокі свічки, що дарували трохи м’якого, мерехтливого світла. Підлога була повністю вкрита густим хутром різноманітних тварин, через що кожен крок був абсолютно беззвучний. Кілька скромних лав і, звісно, пишні трони для Короля та Королеви. Запах у кімнаті був важкий, пряний, з легким металевим присмаком, немов тут нещодавно відбувся кривавий обряд.

Відмінність від вечері полягала в тому, що лави стояли набагато ближче до їхньої величності і Елєн нарешті зміг роздивитися їхні обличчя. Він був трохи здивований, що вони виглядають як звичайні люди. В його уяві члени Королівської Сім'ї були схожі на божества, і немає чого його звинувачувати в цьому — усі люди так думали.

Король Азар мав грубі та різкі риси, світлі й глибокі, але втомлені очі. Було важко з першого погляду сказати, якого він віку, але кожен вигин його обличчя говорив про роки важкої боротьби і тягар жорстоких рішень.

А от Верховна Жриця, Санутрет, мала надто бліде, майже порцелянове обличчя, що випромінювало холодний спокій і байдужість. Її тонкі губи були зігнуті в ледачій, ледь видимій посмішці, а погляд дивився прямо крізь гостя. Вона сиділа, як витончена, але смертоносна хижачка.

— Ваша Величносте, Великий Правителю, — він вклонився до Короля, — Ваша Божественна Святосте, — другий уклін до Королеви. — Підданий прибув за Вашим наказом.

Елєн зробив усе так, як йому підказав Фараль, за що був безмежно вдячний.

— Сідай, — вказала рукою на лаву Королева.

Він намагався зайве не дивитися на них, але час від часу цікавість, змішану зі страхом, неможливо було перебороти. Король мовчав і, здавалося, навіть не дихав, його погляд був зафіксований на точці над головою Елєна.

— Думаю, Фараль дещо встиг тобі пояснити. Та я скажу те, що вважаю за потрібне, — її голос почав звучати трохи холодніше, ніби крига тріскалася. — Ми спостерігали за тобою з моменту смерті твоєї матері — в тобі немає нічого особливого чи видатного. Проте, ти працьовитий, відповідальний і не маєш жодних амбіцій.

Елєн не знав, йому плакати чи сміятися. Цей отруйний, але правдивий удар влучив у саме серце, паралізуючи дихання.

Жінка продовжила, не підвищуючи тону:

— Та що дійсно важливо — Його Величність із відомих лише йому причин довіряє тобі.

На мить крига в її погляді проштрикнула груди Елєна, ніби вона знала, що він приховує навіть від себе та байдужий вираз відразу повернувся назад. Він не знав, що говорити і чи взагалі варто говорити. Тисяча питань не вміщалася в його голові і він благально глянув на Короля та той все продовжував мовчати.

Королева дала йому кілька миттєвостей, щоб обміркувати почуте і монотонно продовжила:

— Ось, що тобі потрібно знати: є дівчина, яка несе певну загрозу Королівству, і вона має послідовників, що готують змову. Боги сказали мені, що ти зможеш завоювати її довіру. Король приймає тебе в королівську сім’ю, дасть тобі владу і можливості — це буде подякою за виконану роботу. А ти мусиш зробити все можливе, щоб ми змогли попередити її задум. Нам потрібні докази та імена.

У Елєна закрутилася голова і скрутило живіт. Гарячі хвилі розпускалися по всьому тілу, змушуючи його втрачати рівновагу попри те, що він сидів.

То ось воно що… Він не обраний. Він — інструмент. Воля богів, яким він ніколи не поклонявся. Яка іронія.

Те, що Її Величність сформулювала все так, наче це пропозиція, було знущанням. Усі знали, що він не має вибору. Високі стіни таємної кімнати почали давити на нього ще більше, викликаючи різкі спазми в животі. Він знову ледь-ледь не вирвав.

Санутрет була уважною людиною і відразу помітила різку зміну стану Елєна:

— Тобі не слід так хвилюватися. Задум Богів досконалий, ти просто маєш зіграти свою роль. Нехай це буде твоїм шляхом до нового життя.

— Ваша Божественна Святосте, підданий вдячний за довірену йому місію і за все, що для нього робить Королівська Сім'я! Нехай квітне велич Королівства!

Він різко встав і вклонився до землі. Настанови Фараля чітко закарбувалися в його голові.

— Можеш йти, — байдуже сказала Королева.

Піднявшись, Елєн ще раз заглянув в обличчя Короля Азара, але знову нічого там не побачив, навіть тіні страху, що ховалася в глибині його очей.

Коли хлопець повертався вузькими коридорами до свого крила у супроводі варти, йому здалося, що серце наче почало сповільнюватися. Щоправда, тягар на його плечах став ще більшим. В нього не було вибору. Якщо хоче жити — мусиш виконувати наказ. Мати не пробачить, якщо зустріне його у Вічному місці так рано. Але з цього моменту його життя все одно приречене на брехню.