Розділ 20. Штурм темниці

Темрява обіймала місто. Лише слабкі факели освітлювали вузькі вулиці, де вулиці були порожні, але небезпечні. Корвен йшов попереду, серце билося швидко, але рішуче.

— Вони чекають на нас, — тихо промовив він, коли вони наблизилися до темниці.

— А ми чекали на них довше, — відповіла Айлін, спираючись на кинджал, який вона вже навчилася тримати майстерно.

Вони підійшли до воріт. Стражники спали або були відволічені ілюзією безпеки. Одним різким рухом Корвен розкрив замки.

— Тихо, — наказав він.

Айлін кивнула. Серце билося шалено, але страх змішувався з адреналіном

Усередині темниці стояв радник. Він посміхався, тримаючи факел, що освітлював його холодне обличчя

— Герцог! — крикнув він. — І ви, юна спадкоємице…

— Не ображайте мене титулами, — перебила його Айлін, роблячи крок уперед.

Корвен виставив меч перед нею, щоб дати їй простір.

— Відступати без втрат — неможливо.

Перший удар. Радник викинув кинджал, але Айлін ухилилася, відчуваючи, як холод металу минув поруч.

— Разом! — крикнув Корвен

Вони діяли синхронно, як один організм: удари, ухилення, тактика, яка вчора була лише планом. Радник не встигав реагувати.

У найглибшій камері Айлін відчинила решітку. Світло ранку пробивалося крізь вузькі щілини. Вона зробила крок вперед, і Корвен схопив її руку.

— Підготуйся до стрибка, — наказав він.

-Я готова, — відповіла вона.

Разом вони вистрибнули у річку, вода обійняла їх холодом. Крики радника залишилися позаду.

Вони випливли на берег, обидва мокрі і змучені, але живі.

— Це тільки початок, — промовив Корвен.

— Але ми вижили разом, — відповіла Айлін.

Ів цю мить вона знала: навіть якщо тіні минулого наздоганятимуть, вони завжди діятимуть як одне ціле.