Розділ 12. Коли правда дихає в спину

Вперше він назвав її справжнім ім’ям. Серце стислося.талася з кожним подихом. Їй здавалося, що стіни будинку слухають, а тіні за вікном рухаються занадто живо.

Раптово двері її кімнати відчинилися.

— Айлін, — тихо, але терміново промовив Корвен.

Вперше він назвав її справжнім ім’ям. Серце стислося.

— Вони дізналися, — сказав він. — Не повністю, але достатньо. У місті з’явилися люди, які шукають жінку з твоїм описом.

— Отже, маска тріскається… — прошепотіла вона. — Я знала, що це станеться.

Корвен підійшов ближче, його обличчя було напружене, але рішуче.

— Тепер усе серйозно. Якщо тебе впізнають — загроза буде не лише для тебе, а й для всіх у цьому домі.

Айлін опустила погляд.

— Тоді, можливо, мені варто піти… поки не пізно.

Його рука різко зупинила її.

-Ні, — твердо сказав він. — Ти не втечеш. Не цього разу.

Вона підняла на нього очі, повні болю й страху.

— Ти не розумієш, Корвене. Якщо правда вийде назовні — тебе використають, зрадять, знищать разом зі мною.

— Я все розумію, — відповів він тихо. — Саме тому я не відпущу тебе.

Між ними повисла тиша — важка, оголена, чесна.

— Я більше не захищаю тебе лише через договір, — зізнався він. — І не через політику.

Айлін затамувала подих.

— А через що?

— Через тебе.

Ці слова були страшнішими за будь-яку загрозу. Бо тепер вона знала: якщо впаде — потягне за собою і його.

За вікном дзенькнув метал. Корвен миттєво обернувся.

— Вони вже близько, — прошепотів він. — Від сьогодні ти не просто під моїм захистом. Ти — частина гри.

Айлін випрямилася. Страх більше не паралізував.

— Тоді навчи мене грати, — сказала вона. - Бо я більше не хочу лише ховатися.

У цю мить принцеса під чужим ім’ям зробила вибір.

Іназад дороги вже не було.