Розділ 11. Перший шепіт серця

Вечір опустився на будинок герцога, і сад наповнився м’яким світлом ліхтарів. Айлін йшла поруч з Корвеном, відчуваючи дивне хвилювання, яке змішувало страх і очікування. Минуле вже давно перестало бути лише загрозою — тепер воно стало тлом для того, що народжувалося між ними тут і зараз.

— Ти виглядаєш спокійною 

промовив герцог, дивлячись на її обличчя, освітлене м’яким світлом

— Це тільки здається, — тихо відповіла Айлін, помічаючи, як серце б’ється швидше, коли він підходить ближче.

Вони зупинилися біля невеликого фонтану. Вода тихо дзюркотіла, а повітря пахло нічним садом. Герцог простягнув руку.

-Дозволь мені показати тобі щось, що не належить минулому, — сказав він.

Айлін обережно взяла його руку. Серце билося шалено, але страх тепер змішувався з відчуттям довіри. Вони підійшли ближче один до одного, і герцог нахилився, щоб обережно торкнутися її щоки.

— Еліс… — промовив він тихо. — Ти не лише моя союзниця. Ти… важлива для мене.

Айлін відчула, як тепло розливається по всьому тілу. Вперше вона дозволила собі не приховувати емоцій, і її очі зустріли його погляд

Тієї ночі вони стояли поруч, тихо шепотіли слова, які не сміли вимовити раніше. Серце Айлін почало битись у новому ритмі — ритмі довіри, близькості та почуттів, що не можна було зупинити.

Але навіть у цей момент щось у тіні саду нагадувало: минуле не відпускає. Хтось спостерігає, і небезпека завжди поруч. Їхня нова реальність, нові почуття і перший справжній шепіт серця стали початком того, що могло змінити їхнє життя назавжди.