Розділ 10. Серце між двома світами

Наступного ранку Айлін прокинулася з відчуттям важкого тягаря. Минуле не відступало — його тіні переслідували її у думках, у кожному відображенні у дзеркалі, у кожному слові, що нагадувало про втрачену родину та трон.

Вона сиділа на краю ліжка, намагаючись відшукати спокій, коли герцог увійшов до кімнати — Ти замислилася над листом? —запитав він, сідаючи поруч.

— Не тільки над листом… — тихо промовила вона. — Над всім… над тим, ким я була і ким повинна бути зараз.

Корвен уважно дивився на неї.

— Бути Еліс не означає забути себе, — сказав він. — Але ти мусиш прийняти що тепер твоє життя — це більше, ніж просто минуле. Іноді ми знаходимо себе там, де найменше очікуємо.

Айлін відчула, як серце стискається. Він був правий: життя під чужим іменем відкривало нові можливості, але не давало забути все, що було важливим. І одночасно її тягнуло до нього — до герцога, який був холодним, але захищав її не лише від ворогів, а й від її власного страху.

-Я боюся, — зізналася вона тихо, дивлячись у його очі. — Боюся втратити себе, боюся… що почуття до тебе — це неправильно.

— Почуття ніколи не бувають неправильними, — промовив він, обережно беручи її руку. — Вони просто є. І якщо ти дозволиш собі їх відчути, вони можуть дати тобі силу.

Вона підняла погляд і зустріла його сіро-блакитні очі. Вперше за довгий час вона відчула не лише страх і тривогу, а й щось інше — тепле, живе, справжнє.

— Тоді я спробую, — сказала вона тихо.

— Разом? — запитав герцог.

— Разом, — підтвердила Айлін

І цього ранку вона зрозуміла: навіть серед масок і договірних обов’язків народжується щось більше. Її серце почало битись у ритмі нової гри, де минуле і майбутнє перепліталися, а почуття до герцога ставали її опорою.

.