Ніч опустилася на будинок герцога, і тиша здавалася неприродною. Айлін лежала в ліжку, але сон не приходив — її думки постійно поверталися до листа.
Раптом пролунало тихе, але різке стукіт за головними дверима. Серце Айлін прискорилося. Вона знала: це не звичайний гість.
— Корвен, — прошепотіла вона, стягаючи ковдру на плечі.
— Залишайся спокійною, — його голос був тихим, але рішучим. — Я подивлюся.
Він вийшов у коридор, а Айлін залишилася на ліжку, затамувавши подих. Через кілька хвилин двері відчинилися, і він повернувся, тримаючи в руках двох слуг, які намагалися проникнути в будинок.
— Вони йшли за тобою, — сказав він спокійно, але його очі блищали. — Минуле не залишає тебе у спокої.
Айлін відчула дивне поєднання страху і захоплення. Цей чоловік, який ще вчора здавався холодним і далеким, зараз став її щитом.
-Що ми робимо? — спитала вона, і її голос тремтів.
— Ми діємо разом, — відповів герцог. — Ти більше не сама.
Вони стояли поруч, плечі до плеча, готові протистояти будь-якій загрозі. І в цей момент Айлін зрозуміла: договірний шлюб більше не просто угода. Це їхня нова реальність, де довіра і почуття народжуються серед небезпеки.
Стіни будинку стали їхнім укриттям, але за межами — тіні минулого не відступали. І те, що починалося як гра ролей, поступово перетворювалося на щось справжнє…