Розділ 4. Тіні минулого

Того ранку Айлін прокинулася з важким серцем. В її думках постійно виринало те, що залишилася позаду — палац, її справжнє ім’я, життя, яке більше ніколи не повернеться.

Вона йшл коридором будинку герцога, коли почула тихі кроки за спиною. Обернувшись, вона побачила слугу, який виглядав тривожно.

— Ваша височність… лист. Його надіслали з королівства, — сказав слуга, простягаючи пергамент.Айлін взяла його, відчуваючи, як серце стискається. Лист був короткий, але зміст його був кривавим від минулого: «Твоє ім’я не забуто. Ті, хто стояв проти тебе, не сплять».

Вона знала: небезпека наближається.

Корвен з’явився за нею, ніби відчуваючи тривогу.

-Що там? — запитав він, голос спокійний, але очі пронизували її

— Лист… від тих, хто зруйнував моє життя, — відповіла вона тихо.

Герцог підняв брови, але не сказав нічого. Замість цього він взяв її руку в свою — сильну, теплу — і провів до вікна.

— Ти не одна, — сказав він, і в його голосі не було холодності. — Минуле не здолає тебе, поки я поруч.

Айлін відчула дивне полегшення. Вперше вона зрозуміла, що договірний шлюб не означає лише правила і обов’язки. Деяка частина серця вже покладалася на його захист, навіть якщо вона не хотіла визнавати це.

Того вечора вони сиділи поруч біля каміна. Тиша була наповнена нерозказаними словами, і Айлін відчула, що навіть у чужому житті з’являється щось справжнє — тінь довіри, яка поступово перетворюється на щось сильніше.

Та десь за стінами будинку минуле плело свої інтриги, готове вдарити там, де найменше очікуєш.