Глава 21

Дівчина зніяковіла, їй не хотілося казати, що ніхто не запросив потанцювати. Але чоловік не вимагав відповіді, він протягнув руку посміхнувшись протягнув руку:

• - Дозвольте запросити вас на танець.
• Лізі подала йому руку, показавши цим, що вона не проти.  Мускулисті руки обвились навколо талії дівчини і закружляли в танці. Танцював цей чоловік просто чудово, здавалося, що він не по землі ходить а з легкістю ступає з хмаринки на хмаринку несучи за собою Лізі.
• - До речі, я не знаю імені цієї прекрасної дівчини.
• - Елізабет.
• - Яке чудове ім'я, це ви дружина мого старшого братика Річарда?
• - Так, Річард ваш брат?
• - Так, до речі я вам також не представився - Генріх, наймолодший син нашого короля.
• - Дуже приємно, я рада з вами познайомитись. Хочу зауважити ви відмінно танцюєте.
• - Дякую, а де ваш чоловік? Я так давно не бачив свого брата. Хотів поговорити з ним.
• Раптом невідомо звідки з'явився Річард він взяв Лізі за лікоть та притягнув до себе.
• - Ходімо, тобі тут не місце.
• -Річарде, де ти був, я от з твоїм братом познайомилась. Чому ти про нього нічого не розповідав.
• - Я сказав ходімо звідси.
• - Річарде, брате, ми так дано не бачились, дай хоч обійму тебе.
• Але в цей час принц вже відійшов потягнувши за тобою Лізі.
• - Варто мені лише відійти як ти кидаєшся в обійми першого зустрічного?
• - Що ти таке верзеш, я лише з ним танцювала, та й тим паче, це ж твій брат. І Чому ти мене звіти забрав, де ти був? Ти можеш хоч щось пояснити?
• - Занадто багато питань. Не відходь від мене ні на крок. І з незнайомцями не спілкуйся.
• - Ну ти й загордився! Чому це я маю тебе слухати? Чи не забагато ти на себе береш?
• - Тому, що я твій чоловік.
• - Чоловік? Та це лише так, для вигляду. Ти чудово розумієш, що ми один одному ніхто, чужі люди. - Ці слова ранили Елізабет, кожне наступне слово давалося важче, але вона розуміла що все так як вона говорить. Незважаючи на те, що вони прожили в шлюбі вже чимало часу, вони не стали ближчими. Річард як і був так і залишався холодним та відлюдькуватим, Елізабет навіть помітила, що і з придворними він не спілкується, він взагалі ні з ким не спілкується окрім Артура і неї, тай з нею він спілкується вимушено. Навіть із самим королем принц розмовляє дуже рідко. Вона неодноразово чула від Клари, що принца річарда не люблять ні слуги ні ба навіть народ. Всі вважають його якимось дивним, і грубим.
• - Але я всерівно маю владу добі наказати, тому ти зробиш так як я кажу!
• Цього разу дівчина підкорилась, вона розуміла, що сперечатись немає сенсу, всерівно все буде по його волі. Весь вечір принц розмовляв з Артуром, вони перешіптувались між собою, ображена Лізі навіть не звертала на них уваги. Раптом до чоловіків підійшла дуже гарна дівчина. Вона була вбрана в розкішну сукню з великим вирізом, мило посміхаючись вона щось щебетала, раптом Річард підійшов до Лізі і взявши за руку підвів до незнайомки.
• - Жанет, познайомся, це моя кохана дружина Елізабет, Лізі - це Жанет, моя давня знайома.
• - Дуже приємно з іронічною посмішкою відповіла дівчина. Річард мені щойно розповідав про тебе, так нахвалював, що я навіть не повірила, що він такі слова занає.
• - Кохання так змінює людей, так люба?
• Лізі відняло мову, з яких це пір Річард називає її "коханою", "любою" і такий люб'язний до неї? Хто така ця дівчина, що Річард вирішив розповісти їй, що він тепер одружений? Аде не до кожного з гостей він підходив з такою новиною.