Глава 16

Елізабет відправилась до покоїв Річарда. Вона була рішуче налаштована, коли вона підійшла до дверей, слуги зупинили її:

• - Пані, зачекайте, ми повідомимо принца про ваш прихід.
• - Не потрібно, - швидко мовила вона та різко ввійшла до кімнати.
• - Мені потрібен вчитель.
• - Тобі слід було дочекатись мого дозволу ввійти.
• - Мені начхати, я хочу щоб ти мені знайшов вчителя.
• - От нахабна, за свою поведінку ти понесеш покарання!
• - Тільки спробуй, я прийшла у справі взагалі-то, не змінюй тему.
• - Навіщо тобі той вчитель? Тобі вже ніякий вчитель не допоможе.
• - Це вже не твоя справа.

- Якщо зважити на твоя поведінку - мені не хочеться нічим тобі допомагати, ти можеш бути вільною.
- Я нікуди не піду, допоки ти не пообіцяєш виконати моє прохання.
- Ти диви яка вперта. Добре, я знайду тобі вчителя, що ти там вчити хочеш?
- Корнійську мову.
- Добре, завтра він до тебе прибуде. Але тепер ти будеш винна мені одну справу 
- Яку?
- Це я вирішу потім.
- Домовились.
Дівчина вийшла з покоїв, але по дорозі знову натрапила на блакитноокого блондина, якого вона мало не збила минулого разу.
- Вітаю, Вас, пані Елізабет, я Артур - друг та перший радник вашого чоловіка.
- Дуже приємно, Артуре.
- Чи не бажаєте ви прогулятись у саду? Мені здається сама доля дає нам другий шанс познайомитись.
- Вибачте, але сьогодні я не в доброму гуморі, щоб гуляти.
- І хто ж посмів такі прекрасній пані зіпсувати настрій? - такі слова лестили  принцесі, але вона твердо тримала  своєї позиції.
- Не має значення, я мушу йти.
- Пообіцяйте мені, що ми з вами ще здійснимо нашу прогулянку 
- Обіцяю. - дівчина попрямувала у зворотньому напрямку від Артура.
- Річарде, невже ти знову зіпсував настрій своїй красуні?
- Арчі, що ти вчепився? Я її чоловік - маю право, тобі що до неї? Сподобалась? То будь її коханцем, я дозволяю.
- Ти обережніше з словами, а то і справді закручу роман з нею. 
- Так давай по справі, чого прийшов?
- Бачу, принц Річард не в дусі...
Чоловіки розмовляли про свої справи, документи та зустрічі. Тим часом Лізі не могла собі знайти місця, через думки про свого нового знайомого. Він значно відрізнявся від Річарда і їхня перша зустріч на відміну від знайомства з Річардом була приємною. І як такі абсолютно протилежні особи можуть дружити?
Однозначно Артур був дуже гарним, і схоже він вмів знаходити спільну мову з жінками, навідміну від свого друга. За цими роздумами Розі і не помітила, що невдовзі буде вечеря, і їй потрібно знову бачились з Річардом. 
На диво він був вже не такий сердитий, навіть спокійно розмовляв з Елізабет.
- Як день минув? 
- Ну, що тобі сказати... З самого ранку якийсь псих накричав на мене, потім коли я прийшла до нього з проханням, знову зіпсував настрій... А так.. нічого, все добре.
- Я просто намагаюсь вести розмову, могла просто сказати, що добре. І взагалі це ще хто кому настрій зіпсував.
- Ну звісно, це ж я можу визвіритись просто так до людей.
- А що, я залітаю в покої і вимагаю вчителя?
Ця парочка просто не може щоб не сперечатись. Лізі просто не могла усвідомити як швидко змінюється настрій у цього хлопця. Однозначно в ньому є якась загадка... Але яка.. вона ще не здогадувалась. Цей день видався важким для неї. Минулої ночі вона майже не спала, але спогади про неї викликали усімшку. Хоча продовження тієї ночі було зовсім не таким приємним, а потім ще й Артур. Лізі просто втомилась, від цього палацу, королівського життя, постійних сварок з Річардом і від того, що вона просто не могла його зрозуміти. Ех як хочеться додому, до мами татка, сестер, де вона жила важким, але безтурботним життям, де вона була Розі.
Незважаючи на втому Річард теж не міг заснути. Його турбували думки про Елізабет, а точніше те, як він реагує на неї. Він був дуже невдоволений тим, що дозволив собі проводити ось так час, як минулої ночі. Але його грубі слова в її адресу, також не влаштовували принца. Адже вони ранили і ображали її. Звісно він хотів трохи зачепити її почуття, але не настільки. Не викликати сльози. Хотілося піти вибачитись, але принц розумів, якщо він піде в покої Елізабет - не зможе себе стримати і знову буде ніжний з нею, а це було не для його гордості.