- Що? Що трапилось? – на крик збіглися всі хто був в домі.
- Пані Елізабет була на прогулянці, раптом коня вкусила змія, він несподівано почав бігти і пані впала з нього. Вона дуже постраждала.
Від таких слів місіс Дарсі зомліла.
- Як? Як таке могло трапитись? – злісно кричав містер Дарсі? Хто недогледів? Невдовзі весілля? Як ви таке могли допустити? Де вона?
- Пане вона в своїй кімнаті.
- Викличте лікаря! Негайно!
Дівчина лежала в ліжку непритомною, її обличчя було все в ранах, а на руках багато крові.
- Що ж тепер буде? – приказувала місіс Дарсі, - донечко люба моя.
- Де лікар? – нервував батько.
- За ним поїхали.
-Хто небуть може допомогти моїй донці?
- Пане я можу, - підійшла Роза.
- Давай хучіш.
Розі швидко оглянула дівчину, омила її рани там помастила цілющою маззю.
- Пане, це все що я можу зробити, коли прибуде лікар можливо він зможе що щось вдіяти.
Невдовзі приїхав лікар, він оглянув дівчину, і сказав, що попереднє лікування було дуже доречним і ще допоможе швидше одужати. Коли процедури було закінчено місіс Дарсі запитала:
- Лікарю, коли одужає моя донька?
- Їй знадобиться близько пів року до повного одужання, травми важкі, є деякі переломи, я залишив вам ліки якими потрібно користуватись.
- Пів року? – вигукнув батько, - у неї весілля через лічені дні, зробіть щось!
- На жаль тут медицина безсила, потрібен час.
- Лікарю, а що з її обличчям? Воно таке поранене,- запитала мати.
- Синці невдовзі зійдуть, для того, щоб рани зажили потрібен час, але боюся шрами залишаться.
- Моя донечка, моя красуня, моя бідолашна… - прошепотіла мати.
Лікар пішов і в маєтку запанувала мертва тиша, кожен поринув у свої думки. Хтось співчував молодій пані, комусь було байдуже, а хтось роздумував над тим, що буде далі.
Розалінда готувала будинок до ночі, тушила свічки та закривала штори. Раптом вона почула розмову з кімнати містера та місіс Дарсі.
- Що ми тепер будемо робити?
- Я не знаю, але весілля відбудеться.
- Але як, Лізі ще хвора, та й перенести весілля ми не можемо.
- Я не знаю, але будь якою ціною весілля буде. Я стільки Зусиль до нього доклав, нам необхідний статус членів королівської родини.
- Але як?
- Я вже все придумав, ми замість Елізабет відправимо королю іншу дівчину. Він ще не знає яка наша донька.
- Ти що? Як ми це зробимо? Ми не можемо видавати за нашу доньку іншу дівчину!
- Можемо!
- Любий ти що? Наша донька так мріяла про цей шлюб, та й кого ми зможемо послати замість неї? Донька в нас лише одна.
- От це ти і вирішиш, кого ми виберемо, немає коли гаяти часу.
Місіс Дарсі була неймовірно засмучена, адже її чоловік начхав на рідну хвору доньку заради якихось титулів і привілегій, але робити було нічого, вона мусила підкоритись.
Цілу ніч вона не могла заспокоїтись думки не давали заснути, кого ж вибрати? Де взяти ту дівчину, яка піде під вінець замість Лізі? Хто зможе? Що робити?
Як тільки настав ранок місім Дарсі покликала Розі.
- Розаліндо ти мені дуже подобаєшся як служниця, тому у мене для тебе є особливе завдання.
- Слухаю вас моя пан, чого побажаєте?
- Ти знаєш що трапилося із моє донькою, і те, що вона невдовзі мала вийти заміж, так от, вона не може відправитись в королівський палац, тому заміть неї поїдеш ти.
- Що?
- Я знаю ти здивована, але нам важлива репутація нашої сім’ї, і ми не можемо дозволити собі скасувати весілля, тому вирішено, ти прикинешся нею і поїдеш до палацу.
- Я не достойна цього моя пані, нехай хтось інший поїде. Я ж лише служниця.
- Це не підлягає запереченню, завтра ти вирушаєш.
Як тільки містер Дарсі повернувся дружина розповіла йому, що вирішила, хто замінить їхню доньку. Вибір був очевидним, адже лише Розалінда була писемною, розумілась в медицині та трохи в мистецтві. Жодна з інших служниць не вміла навіть читати. Тим паче дівчина гарна станом, струнка, симпатична і роботяща. На серці у місім Дарсрі був щем, але виходу іншого не було – чоловік був неприклонним.
- Нет, що мені робити? Місіс Дарсі хоче відправити мене в королівський палац замість Елізабет.
- Це чудово, ти тепер не будеш важко працювати, ти станеш принцесою, будеш сама мати багато служниць і жити в розкоші!
- Але я не хочу, це не моє життя, я буду вимушена вийти заміж за незнайомого чоловіка і прикидатись зовсім іншою людиною.
- Не засмучуйся так, ти не зможеш піти проти волі місіс та містера Дарсі. Все буде добре, будь мужньою. Та й взагалі, можливо той принц ще ліпший красунчик від того як про нього говорять, і людина можливо він не така погана.
- Сподіваюсь..
- Ти головне пиши мені, розповідай, як там в палаці, який той принц, мені так цікаво! – із захопленням викрикнула Нетті.
- Обов’язково, і ти пиши мені, я буду сумувати.
- Ну годі, годі, а то розплачусь, піди краще в баню, тобі завтра в королівський палац їхати.