Тим часом у палаці панувала метушня.Приготуванням до весілля були зайняті майже всі, окрім винуватця торжества – принца Річарда. Не зважаючи, що до весілля зашилося 5 днів, він вже декілька днів не з’являвся у палаці. Король був дещо занепокоєний, невже його син знову вирішив втекти від шлюбу? Як тільки він з’явиться, я йому влаштую!
- Ваша Високосте: Принц другий Річард прибув.
- Невже, нарешті цей негідник з’явився.
- Вітаю батьку.
- Де ти ходиш? В тебе невдовзі весілля. Тебе 4 дні не було в палаці! Що знову надумав зірвати весілля?
- Що ви, я просто затримався на полюванні. – Принц вирішив не розповідати як його хтось хотів вбити, і як його врятувала якась незнайомка. Хоча він здогадувався хто вчинив замах на його життя, але вирішив залишити це в собі.
- Негайно іди до своєї кімнати, та приведи себе в порядок, скоро прийдуть швеї, щоб пошити тобі одяг для весілля. І не барись часу обмаль, вже завтра прибуде твоя наречена. Тільки спробуй їй нашкодити.
«Ох, схоже цього разу мені не уникнути шлюбу,- подумав принц- як сильно я не хочу цього шлюбу». Незважаючи на суцільну метушню з голови в нього не виходила та дівчина, яка врятувала його. «Краще б вона мене там залишила, не довелося б одружуватись» - подумав Річард. Незважаючи на те, що він її погано розгледів, вона далась йому якоюсь знайомою: постать і голос були ніби добре відомі. «Хто ж вона така? І що робила в лісі вночі? Чому врятувала мене?» На ці питання не було відповідей.
У будинку Дарсі було не менш спокійно, пані Елізабет помітно нервувала і була не в гуморі. Звісно вона хотіла заміж за принца, але ще все було не готовим, сукня не була пошита і вона ще знаходилась не в королівському палаці а вдома. Щоб якось розвіятись вона вирішила прогулятись верхи на коні. Місіс Дарсі також була занепокоєна, тому покликала Розі,щоб та почитала їй. Вечір був тихим. Раптом в кімнату прибіг занепокоєний слуга: місіс Дарсі в нас трапилась біда!..