Принцеса Місяця та Сонця

Епілог Принцеса Місяця та Сонця

Замок більше не палав.

Небо стало чистим — без кривавого місяця, без тривожних знаків. Лише світанок.

Троянда стояла посеред двору. Її крила зникли. Вогонь більше не розривав її зсередини.

Агафія стояла поруч — золоте світло тепер було м’яким, теплим.

— Ми не знищили світ, — тихо сказала Троянда.

— Бо ми не стали одна проти одної, — відповіла Агафія.

Тінь, яка вимагала вибору, розчинилася, коли сестри обрали не силу окремо — а єдність.

Нортон підійшов до Троянди.

— І ти все ще не ненавидиш мене? — тихо усміхнувся він.

Вона обійняла його.

— Я не боюся того, хто ти. Я боюся тільки життя без тебе.

Нік взяв Агафію за руку.

Світ більше не вимагав жертви серцем.

Бо вони довели:
любов — це не слабкість.
Це найсильніша магія.

Троянда підняла погляд до неба.

— Я більше не просто принцеса Місяця.
Я — та, що обрала світло.

І вперше за довгий час вона не відчувала страху.

Лише свободу.

Подобається

#1450 в Фентезі
#4672 в Любовні романи
#1151 в Любовне фентезі

Відредаговано: 05.03.2026