Глава 22

АРСЕН

Мене переповнюють емоції. Та я продовжую наближатися. Зупиняюся біля робочого столу своєї помічниці й цікавлюся.

— Аліно Володимирівно, що ви такого цікавого побачили у комп’ютері?

Дівчина наче не чує, щось клацає по клавіатурі ще кілька секунд.

— Не впевнена, що це цікаве, Арсене Максимовичу, але зараз я шукаю няню для Леї, за вашими вимогами, — погляд красивих очей стрибає на мене, змушуючи тіло завмерти. Кліпаю, коли вона продовжує. — Хочу вам сказати, це дуже нелегко, — заклопотаним голосом зазначає вона.

— У Леї непростий характер, Аліно Володимирівно, і вона з будь-ким ладити не буде. — нагадую.

Моя помічниця вкотре відривається від монітора остаточно і впевнено заперечує мої слова.

— Я б так не сказала. Лея — прекрасна дитина, Арсене Максимовичу, тож ви даремно наговорюєте на свою донечку. А те, що вона не з усіма ладить, не означає, що вона вередлива, а навпаки...

— Що ви маєте на увазі? — здивовано підіймаю брову вгору.

Дивлюся на свою помічницю і не можу відірвати від неї очей. Мені приємно отак на неї дивитися, втім контролювати свої бажання важко, та й пояснити їх неможливо.

Аліна тихо зітхає і знову переводить погляд на екран.

— Я маю на увазі, що ваша донька досить розумна. І вже у такому віці вона знає, чого хоче. І те, що вона не підпускає до себе людей, з якими їй некомфортно, — це дуже добре. Адже вона не терпить токсичних та неприємних їй особистостей, — це береже ментальне здоров’я Леї, — дівчина знову пильно зиркає на мене і додає: — Тож раджу прислухатися до думки своєї доньки, адже няня, яку ви їй оберете, таки буде проводити левову частину часу з нею.

Я хмикаю, пильно дивлячись на свою помічницю, яка досить відповідально підійшла до вибору кандидатури няньки, але є один момент.

— Аліно Володимирівно, це все чудово, але няня мені потрібна вже, бо в іншому випадку, ми з вами будемо її заміною для доньки. І це на увесь час відсутності претендентки на цю вакансію. Я не можу залишити доньку на аби кого.

— Це не страшно, треба, то треба. — лиш відмахується дівчина. — У виборі няньки поспішати не варто, і потрібно враховувати всі нюанси, адже дитині перш за все повинно бути комфортно з тією жінкою, яка буде поруч.

Я знову хмикаю, адже заповзятість та відповідальність дівчини мене дивує.

— Аліно Володимирівно, ви мене правильно зрозуміли? — уточнюю. — Нам при роботі доведеться возитися з малою. А вона любить, аби вся увага була прикута до неї.

Дівчина вкотре відривається від екрана, пильно дивлячись на мене, і на мої слова посміхається.

— Не перебільшуйте, Арсене Максимовичу, ваша донька милий янгол... — вона зітхає і, повернувши до мене монітор, просить: — Ви краще гляньте сюди. Я знайшла три кандидатури, які б ідеально підійшли для Леї.

Прикипаю до сенсорного екрану, оглядаю всі три вакансії й одразу невдоволено кидаю:

— Жодна з них мені не підходить.

— Чому? — ледь не з квадратними очима перепитує моя помічниця.

— Їм навіть тридцяти немає. Мені потрібні жіночки за тридцять п’ять.

Аліна важко зітхає і, примружившись, пильно дивиться на мене.

— Арсене Максимовичу, ану но уточніть... Ми кому няньку шукаємо — вам чи Леї?

— Аліно Володимирівно, що за сарказм? — невдоволено фиркаю, пильно дивлячись на дівчину. — Звісно, ми шукаємо няню для Леї. Але жінці, яка буде поруч з моєю донькою повинно бути від тридцяти п’яти, це мої вимоги.

— Арсене Максимовичу, чому саме такий вік? — з повним нерозумінням дивиться на мене Аліна, повертаючи екран до себе.

— Мені потрібна нянька для дитини, скромна, витончена, не розмальована, яка не стрілятиме очима і не намагатиметься склеїти мене.

Помічаю, як дівчина стримує емоції здивування, хвилину мовчить, а тоді тихо кидає:

— Арсене Максимовичу, ви маєте зрозуміти, що няня за тридцять п’ять — це частково добре, — вона зволожує вуста і заглядає мені в очі, — та врахуйте, що це має бути жінка, просунута у всіх оцих новомодних штучках, яка повинна добре знати психологію віку вашої доньки. Зрештою, вона повинна йти в ногу з часом, аби Леї було з нею цікаво. Аби дитина не втікала від няньки і, не ховаючись, розвивалася на тік-токах... Звісно, не без цього, але дитині в такому віці потрібно розповідати, де правда, де фантазії та монтаж, а де реальність. Бо, пробачте, вберегти дитину від соцмереж ви не зможете...

Стискаю жовна: з цією помічницею я не прогадав, вона не тільки красива, а ще й тямуща та досить розсудлива.

— І, що ви пропонуєте? — сухо цікавлюся.

— Спершу перегляньте свої погляди та вимоги стосовно вакансії няні, а вже тоді можна буде або дати оголошення, або шукати кандидатуру з того, що є. Зрештою, ми можемо спробувати. Адже з молодшою нянькою, Леї буде значно цікавіше.

Я важко зітхаю. Принципово не хочу змінювати свої погляди. Я знаю, чого хочу, але, при тім, що не хочу цього визнавати, Аліна має рацію. Бо ми справді шукаємо няню не мені, а Леї. Тільки як не прогадати з вибором?