Казка: Принцеса любові

Було собі два королівства. В одному королівстві правив король Зог, воно називалося королівством добра, де всі люди були добрими один до одного, жили в мирі та злагоді. У другому правила королева Мелісандра, воно називалося королівством зла, мешканці цього королівства були злими один до одного, їхня головна емоція - це гнів.

Колись ці королівства були дружніми, тому що королівство зла тоді ще не було поганим. Зог та Мелісандра були закоханими, але про це дізналися їхні батьки...

Батьки Зога попросили у однієї жінки, яка зналася на магії та містиці, щоб зробила так, щоб він її забув. І ось одного дня Зог та Мелісандра мали зустрітися у таємничому саду. Мелісандра чекала на Зога, але той не прийшов. Тоді Мелісандра з плачем побігла до свого замку. Через декілька хвилин до неї прийшли її батьки, мати підійшла до неї.

— Доню, що трапилось? — знаючи відповідь, запитала королева.

— Він не прийшов? Зог не прийшов до мене!

Мати взяла її за руку і мовила.

— Знаєш, чому він до тебе не прийшов? Тому що він тебе більше не кохає.

Тоді серце Мелісандри скам'яніло, вона закричала, і з її грудей вийшов великий вибух темної енергії. Над королівством з'явилася чорна хмара, дерева скинули свої листя, мешканці забули, що таке радість, любов та щастя, а король та королева стали каменем. Тоді Мелісандра надягла корону, та ув'язнилася у своєму темному замку.

Йшли роки, король та королева доброго королівства померли. Після їхньої смерті король Зог одружився із вродливою королевою на ім'я Доратея. А потім вона народила йому найвродливіше дитя, і вони назвали її Любов, бо король та королева дуже палко любили та кохали один одного. Принцеса росла доброю і слухняною, вона любила усіх людей, які жили у королівстві.

Одного сонячного дня принцеса Любов, як завжди, дивилася у вікно своєї кімнати на природу, людей та темне королівство. І кожного разу її мучило одне питання: "Чому воно темне? Чому там ніколи не світить сонце?". Тоді вона вирішила про це запитати свого батька. Вона прийшла до нього, він сидів на своєму троні, принцеса запитала:

— Чому королівство навпроти темне?

— Воно називається королівством зла, тому там і темно. Доню, а чому ти питаєш про це?

— Мені просто стало цікаво, тому і запитала.

— Пообіцяй мені, що ти ніколи туди не підеш.

— Обіцяю.

Але принцеса не дотрималась своєї обіцянки, їй було дуже цікаво, що там, і яке воно це темне королівство. Вона побігла туди у своїй червоній сукні, вітер почав гратися її світло-коричневим волоссям та сукнею. Принцеса Любов прибігла, вона побачила перед собою темний ліс. Принцеса не злякалась та впевнено зайшла у цей ліс. Вона вже пройшла велику відстань, і почула позаду себе тряскотіння гілочок. Вона озирнулася навкруги, та почала бігти, страх взяв гору, дерева почали здаватися їй якимись страшними істотами, ворони почали літати та каркати навкруги, принцеса Любов зупинилась, заплющила очі та сказала:

— Це все лише у мене в голові!

Вона розплющила очі, ворони полетіли, дерева стали звичайними, принцеса вдихнула та пішла далі. Зайшла у село та побачила людей, які були сумними або злими. Тоді вона зайшла у замок, він був прохолодним та темним, лише де-не-де горіли смолоскипи, вона взяла один у руки, побачила великі двері, посунула їх, вони були дуже важкими, але вона впоралась. Принцеса побачила жінку, яка сиділа на троні, а з обох боків стояли кам'яні статуї жінки та чоловіка, в коронах. Любов підійшла ближче, але жінка, яка сиділа на троні, підскочила.

— Ти хто така, і як сюди зайшла?!

— Мене звати принцеса Любов, я із сусіднього королівства, — з усмішкою на обличчі сказала принцеса.

Подумавши, Мелісандра відповіла.

— Ти дочка короля Зога?

— Так, а ви хто?

— Я королева цього королівства, Мелісандра... Що ти тут забула? Хіба батько не говорив тобі сюди не заходити?

— Він мені це говорив, але я хотіла дізнатися, чому тут так темно і сумно, ніби...

— Ніби, що... Це королівство зла, дитино.

Принцеса підійшла ближче, а Мелісандра одразу дала крок назад.

— Чому ви стали такою?

— Я тобі розповім чому... Я та твій батько колись були разом, і це було прекрасно, і моє королівство було добрим. Одного дня ми з ним мали б зустрітися, але він не прийшов, тоді я зрозуміла, що він мене вже не кохає. Тоді у мене відкрилася темна сила, яка зробила моє королівство злим.

Принцеса задумалась, а Мелісандра знову мовила.

— Тобі вже пора йти.

Мелісандра телепортувала Любов, своєю темною магією, до її королівства.

На наступний день принцеса пішла до свого батька з одним запитанням.

— Батьку, мені потрібно з тобою поговорити.

Батько кивнув головою, Любов мовила.

— Чому ти колись не зустрівся з королевою Мелісандрою?

— З ким?

— Ти не знаєш про кого я говорила?

— Ні.

Тоді принцеса Любов задумалась і побігла до своєї кімнати.

"Як, він не знає про кого я говорила?"

"Щось тут не так".

Принцеса Любов знову прийшла до замку королеви Мелісандри.

— Ти знову тут.

— Я розповіла батькові про вас, але він вас не знає.

— Як, так він не міг мене забути.

— А ви не можете дізнатися магією, що саме трапилось, чому він вас забув?

Мелісандра подумала і відповіла.

— Я можу спробувати.

Тоді Мелісандра почала чаклувати, вона перенесла себе та принцесу у часи, коли вона зустрічалася із Зогом. Світлий сонячний день Мелісандра зайшла у таємничий сад, на неї там чекав Зог. Вона, побачивши його, зраділа та побігла у його обійми. Принцеса Любов побачила у очах батька справжню любов та кохання, що не спостерігала, коли він був із її матір'ю.

— Мелісандро, давай разом втечемо звідси, побачимо світ?

— Я піду з тобою, хоч на край світу.

— Тоді завтра зустрінемося тут, гаразд.

— Добре.

Вони обійнялися, і він пішов. Принцеса Любов сказала:

— Підемо за ним.

Мелісандра та Любов пішли слідом за Зогом. Вони зайшли до замку, Мелісандра озернулася навкруги, вона ще тут не була. Принц Зог пішов до своєї кімнати, вони хотіли йти за ним, але Мелісандра почула голоси у сусідній кімнаті, вона зайшла туди і побачила батьків Зога.