Розділ 9 (Союзники ч.2)

- Смішний жарт – мене аж викручувало з середини. Біль, гнів, сором, злість, ненависть – все змішалося в одному коктейлі. Ще й Багдат вирішив познущатися. Мало того, що він все бачив своїми очима, то тепер хоче мені дати марну надію.

- Я говорю правду – мені було так погано, що я просто дивилася в одну точку і хотіла скоріше опинитися одна в кімнаті. Багдат пересів ближче до мене і провів своєю рукою по моєму обличчю. Сил відсторонятися не було. Хай робить, що хоче лише, щоб залишив мене у спокої – Подивися на мене, будь ласка.

- Не змушуй мене дивитися тобі у вічі після того, що було. Я знаю, що ти все бачив і нічого не зробив… – у мене знову почав ламатися голос, а в очах збиратися сльози. Боже, я не переживу більше такого приниження. Краще одразу вмерти.

- Бачив і ти не уявляєш чого мені вартувало залишатися на місці і не накоїти дурниць. Я боявся не за себе, а за тебе. Він би всю злість ще більше виміщав на тобі. Пробач… - Багдат нахилився до мого плеча і оперся головою в нього –  Пробач за це все. Я клянуся, що допоможу тобі – останню фразу мені прошепотіли кудись в ковдру.

-  Навіщо? Який сенс тобі так ризикувати заради мене? -  я нарешті перевела погляд зі стіни і подивилася на маківку хлопця, який поклав свою голову мені на плече.

- Хочу відновити світовий баланс і справедливість. Тим паче я не буду собою ризикувати тільки заради тебе – а це було не очікувано. Я трохи відсунулася і забрала від Багдата опору. Хлопець розчаровано видихнув і підняв голову, щоб подивитися мені у вічі.

- Що це означає? – ми були так близько один до одного вперше. Погляд Багдата блукав по моєму обличчю і частіше всього зупинявся на губах. Я не знала, як реагувати на таку близькість, а тому старалася максимально відсторонитися.

- Ми з Аят теж поїдемо. Зараз дуже не спокійно стало в родині. Я чув як батько говори про заручини сестри зі свої компаньйоном. Раніше я такі речі сприймав як належне і знав, що рано чи пізно Аят вийде заміж, але сьогоднішня ніч перевернула все моє бачення. Твій погляд перевернув мій світ. Я не хочу, щоб моя сестра переживала щось подібне, вона не така сильна як ти і просто зламається – я слухала і не могла повірити. Невже це реальний шанс?

- Але як це все зробити? Я без документів і не маю право виходити з будинку. Твій батько стежить за кожним моїм кроком – після того, як Багдат мене обнадіяв, моє тіло опанувало себе. Я знову могла тверезо мислити.

- Дай мені кілька днів, щоб подумати. А до цього часу веди себе максимально спокійно і невимушено. Потрібно робити так, щоб батько лишній раз не зривався на тобі -  я кивала на кожне слово і не вірила, що це на справді. Десь у глибині душі щось голосно кричало: « У вас нічого не вийде, він все одно вас знайде…», але я робила все, щоб цього не помічати.

- Дякую. Тепер я маю за що триматися, щоб не зійти з розуму – Багдат посміхнувся мені і знову погладив мене по обличчю.

- Я, здається, вже зійшов з розуму. Що ж ти зробила зі мною, молодша з Нахайян? Як же ж ти мені закрутила голову, що я ладен бігти за тобою на край світу? – Багдат посміхаючись говорив до мене арабською, знаючи, що практично нічого не розумію – Тобі потрібно виспатися, а мені подумати. У телефоні записаний мій номер, а тому, якщо щось буде потрібно, то напиши.

- Що ти сказав арабською? – хлопець хотів встати і вийти з кімнати, але я не могла не запитати. Жіноча цікавість – страшна річ.

- Арабську інтерпретацію прислів’я «Ранок вечора мудріший» - Багдат говорив впевнено, але я розуміла, що щось не так. Я чітко чула три речі: «молодша з Нахайян», «бігти за тобою» і «світ».

- Так я і тобі повірила – тепер була моя черга посміхатися - Ще раз дякую за телефон і добраніч.

- Добраніч… - Багдат востаннє подивився на мене і обережно відчинив двері. Переконавшись, що в коридорі нікого немає, хлопець вийшов, а я нарешті залишилася сама.

Як би можна було приймати душ з хлоркою, то я це зробила б. Після кожної ночі з Нахайяном мені ставало все бридкіше і бридкіше. Я терла своє тіло мочалкою у надії здерти шкіру, яка пам’ятає його поцілунки і дотики. Я чекала що мій розум знову почнуть атакувати кошмарні спогади близькості, але це було не так.

У голові сплив момент наших з Багдатом обіймів. Це було так хвилююче і незвично. Далі я почала згадувати, як протягом своєї каторги дивилися у матове скло за яким стояв хлопець. Навіть зараз спокійно аналізуючи всю ситуація я не розумію, що хотіла в ньому побачити? Я могла закрити очі, дивитися у стелю або в іншу стіну, щоб не бачити Нахайяна. Але натомість я раз за раз чіплялася поглядом за те кляте матове скло, яке з іншої сторони нічого не прикривало.

Розмова з дядьком далася нам дуже важко. Мало того, що я не виходила на зв’язок майже 10 днів, так я ще й таке розповіла, що йому стало взагалі погано. Він клявся, що допоможе з усім, що потрібно, лише, щоб я повернулася додому. Від почутого мені стало краще на душі. Тепер справа була за Багдатом. Зі своєї сторони я готова все зробити, навіть потерпіти Нахайяна у своєму ліжку.

***

Чотири дні минули так само, як весь попередній тиждень. Я звикла, що тепер повинна виконувати всі забаганки Нахайяна і робити вигляд, що вдячна йому за все. З Аят і Багдатом я намагалася не розмовляти, щоб лишній раз не завдавати їм неприємностей. Пані Алія пильно стежила за моїми діями і здається здогадувалася, що щось не те. Я максимально сильно намагалася не привертати до себе уваги  і чекала доки Багдат зможе щось придумати.