Розділ 8 (Союзники ч.1)

Я не розуміла звідки ці таблетки. Що взагалі відбувається? У роті був неприємний металевий присмак крові. Я намагалася зупинити кровотечу, але все було марно. Нахайян продовжував кричати на мене, але я нічого не чула. Мені здавалося чи я знову почала непритомніти?

- Не прикидайся – мене з усієї сили підійняли і поставили на ноги. Боже, як у мене паморочиться в голові.

- Я не приймала нічого. Мене підставили – я ледве говорила. Перед очима все пливло і я погано розбирала силуети.

- Як ти смієш так говорити, безсоромна? Кому взагалі потрібно тебе підставляти. У цьому домі живуть істинні мусульмани, які б в житті не пішли на таких гріх – пані Алія приєдналася до Нахайяна і тепер вони кричали на мене удвох. Мені різко стало погано і я знову впала на землю. Я більше нікого не бачила і нічого не чула. Мене врятувала темнота.

Хто зі мною так вчинив? Хто мене так ненавидить, що забажав моєї смерті. У чому я провинилася? Я просто хотіла нормального життя. Тому вибрала це кляте заміжжя, щоб не потрапити бордель? Я просто хотіла спокою, а тому ідеально відгравала роль дружини. Мені не потрібні ні статки, ні влада, ні кохання. Я просто хочу свободи. Просто хочу звідси втекти і все забути. Я не буду тримати зла, згадувати чи проклинати їх. Боже, просто допоможи мені врятуватися з цього пекла. Дай мені сил… Я готова все віддати, щоб повернути додому.

- Катаріно, Катаріно  - хтось кличе мене.

Мені так добре у темряві, що я не хочу розплющувати очі. Тут  так спокійно, ніхто мене не звинувачує, не завдає болю – Катаріно, подивися на мене… не будь впертою!

- Давай це спробуємо -  я почула якийсь різкий і неприємний запах. Він ставав все сильнішим і сильнішим, а тому я повернула голову у іншу сторону. Очі розплющилися самі і я побачила близнюків, які схилилися наді мною.

- Слава Аллаху, ти прийшла до себе – Аят видихнула з полегшенням. Я лежала у своїй кімнаті, але як я тут опинилася? Погляд упав на Багдата. Невже він знову тягнув мене на руках, щоб допомогти? Я була не справедливою з ним.

- Треба їй зупинити кровотечу – з моєї ванної кімнати вийшла пані Іман. У неї було два мокрих рушника. Одним вона почала витирати кров з мого обличчя, а інший поклала на ніс, щоб спинити кровотечу і завадити синцю.

- Давайте викличемо швидку. Вона ж зараз знову відключиться – а от тут Аят права. Я почала відчувати, що знову починаю втрачати свідомість.

- Не можна. Батько дізнається. Він готовий придушити її своїми руками. Треба самим проводити Катаріну до тями.

- Я зараз зателефоную знайомому лікарю і опишу ситуацію. Вона, коли падала, то головою не вдарялася?  - я слухала це все ніби через наушники. Звук був глухим і тихим. Мене почало нудити.

- Треба допомогти їй підвестися – Багдат взяв мене на руки і відніс у ванну. Мені було байдуже на сором. Я обхопила двома руками унітаз і почала блювати. Кров зносу капала туди і мене починало нудити ще більше. Хлопець зібрав моє волосся у кулак і делікатно відвернувся. До нас прибігла Аят і принесла склянку з водою. Я навіть ковтнути не могла. Нудота все більше підходила до горла. Такого сильного стресу мій організм ніколи не переживав. Я хотіла померти.

- Багдат, швидко їдь у аптеку і купи список ліків. Їх точно немає в домі. Треба поставити їй крапельницю і трохи нагодувати – Аят змінила свого брата і тепер вона тримала моє волосся. Мені здавалося, що мої нутрощі зараз повилазять назовні.

Через кілька хвилин, коли мій шлунок остаточно став пустив я змогла підвестися. Кров теж не йшла, але я була повністю в ній. Пані Іман і Аят допомогли мені роздягнутися і прийняти душ. Мене почало лихоманити. Навіть гаряча вода здавалася мені крижаною. Ноги взагалі мене не тримали. Жінки допомогли мені витертися і одягнути домашній одяг. Обличчя пульсувало від болю, а до носу було страшно торкатися.

- Тобі не можна було хвилюватися і через ніс ти втратила кров. Зараз Багдат принесе все необхідне і ми поставимо тебе на ноги – пані Іман вклала мене в ліжко і послала Аят знову по воду.

- Ви мені теж не вірите? – мій голос дуже сильно сів через нудоту. Тепер я хрипіла, а не говорила.

- Я не знаю. У тебе були причини самій так вчинити – пані Іман сказала правду і я не вправі за це ображатися.

- Клянуся вам, що не робила цього. Я сьогодні вперше побачила ці таблетки. Благаю, хоч ви повірте мені – сил контролювати себе не було, а тому я не витримала і знову розплакалася.

- Тобі не можна хвилюватися. Якщо це не ти, то хто?

- А де знайшли ці таблетки? Звідки вони взагалі взялися?

- Їх знайшла Халіме у твої косметичці – Аят протягнула склянку з водою і сіла біля пані Іман.

- Я їй так довіряла. Вона ж мені в усьому допомагала. Невже Халіме зрадниця? – мені було важко повірити в таке. Але, що я їй зробила поганого?

- Ну.... їй самій це не було потрібно. Від твоїх проблем їй не стало би краще. Значить вона робила чиюсь роботу – на цих словах повернувся Багдат. У його руках були пакети з ліками, а сам хлопець виглядав таким захеканим. Мені одразу дали випити якісь таблетки, а потім пані Іман сама поклала мені крапельницю.

- Я колись навчалася в медичному – відповіла жінка на мій здивований погляд.