Розділ 6 (Подружнє життя ч.1)

Ейфорія від можливості ходити в університет у мене розвіялася дуже швидко. Адже, після розмови з пані Алією Нахайян взяв мене за руку і пішов у сторону моєї кімнати.

По дорозі ми наткнулися на Багдата, якого аж перекривило, коли він побачив наші переплетені пальці.

- Гарної ночі – скільки ж отрути в такій простій фразі. Мені ще й на останок подарували погляд повний зневаги і презирства.

На душі стало так паскудно. Я ж добровільно лягаю у ліжко до чоловіка похилого віку, якого взагалі не знаю. По факту, я нічим не відрізняюся від продажної жінки. Пан зробив милість і дозволив навчатися в університеті, зараз мені доведеться відробляти дану щедрість.

Перша шлюбна ніч пройшла, як у тумані, бо я до кінця не усвідомлювала ситуацію в яку потрапила, але зараз я розумію, що відбувається. І моє тіло та розум проти, щоб хтось їх торкався. Зі сторони я виглядаю спокійною, не намагаюся втекти, веду себе стримано, а тому всі думають, що я змирилася і радію заміжжю. Та це не так. Я просто боюся і чекаю слушного моменту. Це не фільм і не книжка, де головна героїня така сильна, що готова піти у вогонь, і у воду. Я не така. Це життя… Я тут ніхто. Без грошей, без документів, без елементарних прав. Хай моя гордість зламається, але я буду робити все, щоб не дратувати Нахайяна. Він хоче мене, а значить я буду миритися. Бо інстинкт самозбереження не дозволяє іншого. Куди мені тікати без якогось плану? На вулиці десяток охоронців. Їм мене схопити простіше простого. А це накличе на мене тільки біду. Я чула дуже багато історій про подружнє життя в Еміратах і від кожної кров ставала холодною в жилах. Треба змиритися…

- Про що думаєш, кохання моє? – я не зрозуміла, як ми опинилися в моїй кімнаті. Нахайян гладив моє волосся і дивився свої чорними очима прямо в душу.

- Про життя і яке воно важке – у кутиках очей почали збиратися сльози, але я намагалася стримуватися.

- Тобі більше не потрібно хвилюватися. У тебе є я – тепер мене гладили по обличчю – я весь світ покладу до твоїх ніг. Більше не буде важко або страшно. Я з тобою – на цих словах до мене  нахилися і поцілували у шию.

Мій погляд застряг на стіні, а шия сама повернулася в бік даючи більшого доступу для поцілунків. Я добровільно погодилася на шлюб, добровільно сиділа на церемонії. Зараз дороги назад немає. Мені дуже страшно, але це життя.  Крім себе я нікому не потрібна. І якщо Нахайяну подобається покора, то я її дам. Ніч зневаги до себе, але я ціла, жива і частково у безпеці. Ціна велика цьому, але життя ще дорожче.

***

Зранку я знову прокинулася сама. Нахайяна не було і я видихнула з полегшенням. Цієї ночі я більше не плакала. Не було ні сил, ні бажання. Поцілунком у шию нічого не закінчилося. А тому я зціпила зуби, коли чоловіча рука з мого коліна перемістилася вище задираючи мою сукню. Інстинктивно хотілося швидко встати і вибігти з кімнати, але перед очима одразу став образ дівчини з борделю. Той спустошений і зламаний погляд я буду пам’ятати все життя. Нахайян найменше зло, а тому я обираю його.

Було дуже не зручно стояти повністю голою, коли моя сукня і білизна лежали біля ліжка. «Мій дорогий чоловік» насолоджувався виглядом, а я мріяла повалитися під землю. На ліжку я лежала колодою, але це нікого не бентежило. Нахайян отримував задоволення, а я рахувала секунди до моменту, коли це приниження закінчиться. Я не відчувала рівно нічого фізично, але морально мені було надзвичайно погано. Зламана гордість гризла з середини. Як же я низько впала…

І знову довгий душ. Я не хочу навіть примарливого сліду минувшої ночі на собі відчувати, а тому виходжу я з ванної кімнати тільки тоді, коли моя шкіра повністю червона від інтенсивного тертя.

У гардеробній роблю легкий макіяж і одягаюся. Вчорашньої ганьби мені не потрібно, а тому намагаюся виглядати стримано. Я досі не знаю, що мені робити в цьому домі. Голод сам підганяє мене, щоб я вийшла з кімнати, яка мене хоч трохи відділяє від цієї сімейки.

- Доброго ранку – на виході з коридору зустрічаю вагітну Лейлу. Найбільше я не знаю як з нею себе поводити. На якусь мить ми двоє оцінююче подивилися одна на одну. Жінка дуже гарна і яскрава. Темно-чорне волосся, струнка фігура, хоча вона скоро буде народжувати, ідеальний макіяж, безліч прикрас. Але всю увагу від неї забирав округлий живіт – Як ви себе почуваєте? – це вирвалося саме.

- Було би краще, якби тебе не стало в цьому домі – я не очікувала на таку відверту відповідь. Вчорашніх посмішок не було.

- Я з вами повністю згідна. Але через деякі обставини я тут, а отже, доведеться змиритися з цим – не знаю звідки взялася ця зухвалість. Я не претендую на її чоловіка і на його статки. Мені потрібний тільки спокій – Я не чіпаю вас, а ви мене. Згідні?

- Як же тут не погодитися – на цих словах мені посміхнулися – Почуваю себе прекрасно. Ти йшла снідати? Підемо разом? – Така різка зміна настрою мені не сподобалася. І справа не в гормонах. Ця жінка дуже не проста. Я кивнула заради ввічливості і пішла з нею. Потрібно бути обережною і привітною з усіма. Я їм дуже не подобаюся, як і вони мені. Але, щоб думати як звідсиля тікати потрібно бути в хорошій обстановці. У стресових ситуаціях мій мозок відмикається.

- Я бачу ви вже здружилися – Багдат широко посміхнувся, а потім відпив зі своєї чашки – хороший тандем з вас вийде. У ліжку з батьком теж будете такі дружелюбні одна до одної?

- Згинь, щоб я тебе не бачила. Інакше під впливом гормонів вб’ю тебе своїми руками – Лейлу, як і мене аж перекривило зі злості.