Розділ 2 (Оглядини?)

- Дамір ібн Зайд Аль-Нахайян – представився чоловік і протягнув мені руку. За три тижні мого тут перебування я встигла трохи вивчити традиції Еміратів. Це був чистокровний араб, який одягнений у білиш кандур (довга сукня до підлоги) повністю розшитий золотом, голову прикрашала хустка-гутрі у червону клітинку, яка була перетягнута чорним плетеним джгутом. На правій руці Rolex, а на лівій перстень з каменем, який схожий на рубін.

- Катаріна Ротенберг – англійською представилася я, але на жест вітання не відповіла – Чула, що у ваших краях незаміжню жінку не можна брати за руку – араб посміхнувся, а мій дядько зніяковів.

- Мені надзвичайно приємно, що ви цікавитеся нашою культурою, міс Ротенберг – чоловік розмовляв чистою англійською мовою без жодного акценту. Мені було дуже не комфортно з ним. Він виглядав десь на 50 років і я не знала про що нам говорити – Хотів би вас привітати з титулом «Міс Європа», але він вам не пасує. Я вважаю, що корона мала належати вам поправу.

- Дякую, але я так не вважаю. Роша гідна свого звання – через відчуття якоїсь тривоги мені хотілося скоріше втекти у свій номер.

- Міс Ротенберг, також хочу відзначити ваш виступ на конкурсі талантів. Визнаю, що я був дуже вражений вашим номером і голосом. Ніколи не думав, що в Україні можна знайти такі рідкісні діаманти, як ви.

- Дякую за ваші лестощі. Ви навіть не уявляєте, якою обдарованою є українська нація. Можна поцікавитися цілю нашого знайомства? Адже ви не просто підійшли зробити мені комплімент? – дядя непомітно взяв мене вище ліктя і стиснув за руку. На його обличчі читалося, що він незадоволений моїм тоном, а це мене розізлило. Менше всього я зараз хотіла нових незрозумілих знайомств.

- Тендітна, гарна, талановита та ще й розумна. Катаріно… Я ж можу так до вас звертатися? – Сергій кивнув замість мене – Катаріно, у мене завтра важливий день і я б дуже хотів, щоб ви виступили на ньому з двома номерами: скрипкою, а потім співом  – я була дуже здивована такою пропозицією.

- Дядя? – я подивилася на свого другого батька, бо сама не знала, що відповісти на таку пропозицію. Він мені кивнув у знак згоди.

- Звичайно, що я дуже щедро вам заплачу за ваш виступ. Назвіть свою ціну – мене це дуже обурило. Як він сміє мені так говорити?

- Ви щойно мене дуже сильно образили, містер Нахайян. Я відмовляюся від вашої пропозиції – я вже хотіла розвернутися і піти, але мені не дав це зробити Сергій. Він стиснув мою руку і залишив на місці.

- Де твоя повага, Катаріно? – мені дуже не сподобався цей тон – вибачся перед містером Нахайяном.

- Містер Розумовський, Катаріні немає за що перепрошувати. Це я перегнув палицю і образив юну леді – араб перевів свій погляд на мене – Я щиро перепрошую, якщо мої слова вас зачепили. Я не мав на меті вас принизити або образити.

- Вибачення прийняті. Я теж була грубою – мене дуже сильно насторожувала його ввічливість. Надто все було ідеально. Цей чоловік не той за кого себе видає.

- Щодо моєї пропозиції, то ви подумайте – я кивнула – До зустрічі, прекрасна Катаріно. Я був дуже радий з вами познайомитися.

Я видихнула з полегшенням, коли ми з дядьком залишилися у двох. Він  був злий, як і я. Єдине, що я почула це: «У номері поговоримо». Я зустрілася з українською діаспорою в Дубаї. Було дуже приємно чути від них слова привітання. З рідного краю мені зателефонував Андре Тан і сказав, що я була приголомшливою. Багато однокурсників і підписників писали мені в Інстаграм. Я не очікувала, що отримаю таку підтримку у разі програшу. Дядя ходив за мною ніби тінь і мене це дуже дратувало. До готелю я вже не хотіла, адже там мала бути серйозна розмова. Я старалася насолоджуватися вечіркою і останніми днями в Еміратах. Тепер зі спокійною душею можна повертатися в Україну і входити у свій звичний ритм життя. Якщо чесно, то я дуже скучила за домом, Юліаною, університетом, нашою їжею. Три тижні у Дубаї були дуже насиченими і яскравими. За плечима у мене  тепер колосальний досвід, яким не кожна дівчина може похвалитися. Скажу чесно, хоч у мене на голові тільки діадема, а не корона, відчуття просто неймовірні. Носити прикрасу кілька тисяч доларів те ще задоволення. Напевно я перебрала зі шампанським, бо мою голову нарешті покинули всі думки і стало так легко. Просто хочеться танцювати і ні про що не думати.

- Катаріно, нам пора – от вічно він вміє обламувати кайф. Я ображено подивилася на дядька, але все таки пішла з ним до таксі. До готелю ми їхали мовчки.

- Що ти собі дозволяєш? Як смієш себе так вести? Хіба я тебе так виховував? – почалося. Як тільки ми переступили поріг номеру, як мені почали вичитувати мораль.

- Я нічого поганого не зробила і не сказала. За що ти до мене так говориш? – я була дуже ображеною. Замість того, щоб святкувати, на мене гаркають.

- Ти хоч уявляєш з ким говорила? Дамір Нахайян один з найвпливовіших чоловіків Еміратів. У його готелі проходив конкурс. Я просто промовчу, які влада і статки в нього.

- Ну тепер все зрозуміло. Ти чув, що він мене хотів купити як хвойду?

- Стеж за язиком, це по-перше – дядя аж почервонів від злості. Ще ніколи він до мене  не говорив таким тоном – По-друге, як ти могла відмовитися поспівати півгодини? Ти знаєш скільки я грошей вклав, щоб ти тут опинилася? Така твоя подяка?

Було дуже образливо чути такі слова. Ще ніколи він мені не дорікав у грошах. Сльози зібралися у кутиках очей.