3 Глава Все шкереберть

— Ваша Високість?

Адель різко обернулася.

— А... Це ти Венді, щось сталося?

— Вас кличуть на нараду.

— Гаразд, скільки у нас є часу?

— Година.

— Тоді мені треба перевдягнутися.

Венді кивнула і Адель пішла у свої покої.

— Джинні!

— Ваша Високість, ви щось хотіли?

— Підбери мені сукню для наради.

— Добре, секунду.

Джинні стала вибирати вбрання для Адель, а вона тим часом пішла приймати ванну.

Через годину, Адель  стояла в синьому платті з білою вставкою і з пишним, подвійним шлейфом. У двері постукали.

— Якраз вчасно.

У кімнату зайшла Венді.

— О, ви вже готові?

— Так, можемо йти.

Дівчата вийшли з кімнати і попрямували на нараду.

В залі для переговорів, сидів Король Верон, Кролівська сім'я та гості Долини. Адель сіла біля Келвіна і Берта.

— Якщо всі прийшли, то пропную починати.

Кроль Верон почав про щось говорити з Деміаном, але Адель не слухала, їй було цікаво де Королева Аріанда.

— ... Чому Королева не прийшла на нараду?

— Оу, так ти не знаєш.

Сумно промовив Келвін.

— Їй стало настільки погано, що вона не змогла сьогодні навіть встати з ліжка.

— Я надіюсь з нею все гаразд?

— Так, нічого серйозного, але сили покидають її...

Їхню розмову перебило гучне одобрення Верона.

— Тоді вирішено, ми відновлюємо торгівлю з людьми.

— Що?!

Обурився Келвін.

— Що?

— Але ж що про це скаже народ? Вони не будуть довіряти людям.

— Вони звикнуть, все рівно вибору у них немає.

— А як ж Амелі?

— Я з нею домовлюся.

—... Хто така Амелі?

Тихо прошепотіла

 Адель.

— Одна з вельмож Долини.

Таким самим тоном відповів Берт.

—... Але ж Батьку, Мама не схвалить твоє рішення...

— Ми вже все вирішили, нарада закінчена.

Всі почали росходитися і Деміан підійшов до Адель.

— Ми з Його Величністю домовилися відновити торгівлю в Долині, залишилося підписати угоду. Ви тільки уявіть, як наші народи об'єднаються, ніяких війн і річок які підтримують дистанцію між нами.

— Пропозиція не погана, але вона мене поки-що не цікавить.

Деміан кивнув.

— Як знаєте, але надіюсь, що ваша думка зміниться.

Деміан вийшов з залу, а Адель вирішила провідати Королеву.

***

Адель постукала. З кімнати почулося тихе, хрипле "Заходьте". Дівчина увійшла в покої Аріанди.

— Адель?

Королева легко здивувалася візитом Адель, але швидко сховала цю емоцію.

— Я чула, Вам стало погано.

— Так, мені було не добре, але зараз все гаразд.

Королева сіла і подивилась на майбутню Королеву.

— Як там нарада?

Адель не хотіла розповідати Аріанді про рішення Верона. Але все-таки, рано чи пізно вона б все рівно дізналася.

— Його Величність вирішив відновити торгівлю з людьми.

— Що?!

Аріанда хотіла встати але Адель її зупинила.

— Вам зараз краще не вставати.

Аріанда змахнула руку Адель.

— Я сама знаю що для мене краще!

Королева різко закашлялась і лягля в ліжко.

— Мені потрібно поговорити з Вероном.

Адель кивнула.

— Я його зараз покличу.

Адель вийшла з кімнати і попрямувала до Короля.

Дівчина постукала у двері кабінету, в якому часто сидів Верон.

— Ваша Величність, ви тут?

Ніхто не відповідав.

Адель постукала ще раз.

— Ваша Величність?

Дівчина смикнула за дверну ручку, але вона виявилась замкнена.

— Адель? Що ти тут робиш?

Дівчина обернулась.

— Венді! Досить мене лякати!

— Вибач, але ти не відповіла на запитання.

Радниця подивилась на дверну ручку яку стискала Адель.

 — Я шукала Короля, Аріанда хоче з ним поговорити.

— Зараз ти його в кабінеті не знайдеш, він підготовлює замок, Його Величність хоче влаштувати бенкет в честь відновлення торгівлі з людьми.

— А де він зараз?

— В тронному залі.

— Тоді ходімо.

Король стояв посеред залу, і вказував куди вішати квіти. Адель і Венді підійшли до нього.

— Ваша Величність.

Верон обернувся.

— О, Адель, ти якраз вчасно. Не поможеш?

— Я б з задоволенням, але з вами хоче поговорити Її Величність.

Верон кивнув і покинув тронний зал. До дівчат підійшли Берт та Келвін.

— Куди це він?

Спитав Келвін.

— До Королеви. Вам щось потрібно?

— Ні, ми прийшли допомагати йому, але якщо вже не потрібно то ми напевне підемо.

Хлопці розвернулися щоб піти, але Адель окликнула їх.

 — Стійте, якщо Король пішов, то я буду замість нього.

Берт стомлено зітхнув і вони пішли за дівчатами.

До вечора, весь замок був прикрашений, і всі зібралися у тронному залі. Король Верон піднявся до трону і впевнено загворив.

— Сьогодні на нараді, я вирішив відновити торгівлю з людьми! Як ви всі знаєте, природа почала відвертатися від нас, тому, щоб не було війн, ми маємо об'єднатися! Ми не можемо відставати, а бути з ними на одному рівні! 

Зі сторони народу почулися тихі, несхвалені викрики, які переросли в гучний гамір. Король Верон старався заспокоїти народ, але його зверненя ростворювалися в шумі, який створили незадоволені драяди. Король беспорадно подивився на Адель, Венді зігнулася до її вуха.

— Давай Адель, це чудова нагода проявити себе.

Радниця підштовхнула Адель і вона невпевнено пішла до Верона. 

— Допомогти?

Недочикавшись відповіді Короля, Адель стала посередині залу. Піднявши руку, вона викрикнула. 

— Тиша!

Шум стих, і всі подивились на Адель. Вона опустила руки вниз і поправила плаття.

— Його Величність, вчинив не правильно, прийнявши рішення без згоди народу та Її Величності. Але якщо він вчинив так, значить на це були вагомі причини.