2 Глава Король Вендера

Адель проснулась від стуку в двері. Дівчина швидко злізла з ліжка.

— Заходьте.

У кімнату ввійшла Джинні.

— Ваша Високість, Венді вчора сказала зайти до вас.

— Так, підготуй мені, будь ласка, вбрання, сьогодні приїжджає король Вендеру, і я маю виглядати відповідно.

— Зрозуміла.

Джинні підійшла до шафи і почала вибирати плаття, а Адель пішла приймати ванну. 

***

Через півгодини, Адель вийшла з ванної кімнати і подивилась на ліжку, на якому вже лежало плаття для зустрічі. Худко перевдягнувшись, Адель сіла на крісло і Джинні приступила до зачіски. Якраз в той момент, прийшла Венді.

— Добрий ранок, Ваша Високість. Чудово виглядаєте.

— Привіт Венді, в тебе є якесь питання?

— Так, маю вам пояснити правила поведінки під час розмови з Королем.

Адель махнула рукою.

— Давай.

— Зустріч з Королем буде проходити в тронній залі. Зайшовши в зал, ти маєш стати з правого боку трону Королеви, разом з сином Королеви. Коли Король зайде в зал. всі мають вклонитися, але ви з Королівською родиною — ні, ви з ним на одному рівні. І головне, не говоріть поки до вас не звернуться, це може показати вашу невихованість.

— Це все?

— Так. Доречі, нам вже час йти.

— Гаразд, Джинні, ще довго?

— Хвилинку... Все!

Адель подивилась на себе в дзеркало. На ній було довге чорне плаття з зеленим фатином, а на голові, зачіска в стилі Бохо. Адель та Венді вийшли з кімнати і натрапили на високого хлопця.

— О, привіт Берт.

— Привіт, ви в тронний зал?

— Так.

До тронної зали вони вже пішли разом.

Зайшовши в тронний зал, вони побачили всіх покоївок, кухарів та лицарів. Королева Аріанда і Король Верон вже сиділи на своїх тронах, а позаду Королеви, стояв їхній син Келвін. Адель та Берт стали біля нього, а Венді, біля інших покоївок. 

—  Як ви себе почуваєте, Ваша Високість? Хвилюєтесь?

Спитав у Адель Берт.

— Аж ніяк.

— Тихо.

Промовила Королева піднявши руку. 

— Він вже тут

Двері відчинились і в зал зашли троє людей. З правого боку — літній чоловік з чорним волоссям і вусами. З лівого боку — двадцятип'яти річний блондин з голубими очима. І посередині — на вигляд двадцяти річний хлопець з густим коричневим волоссям і зеленими очима.

— День добрий, Ваша Величність. Я Деміан — новий Король Вендера. Це.

Деміан показав на чоловіка праворуч.

— Мій радник Ерік. А це — головнокомандувач Кліф. 

— Вітаю вас.

Промовила Аріанда. Деміан подивився на Адель.

— Я чув, що ви знайшли Принцесу. Схоже, плітки не підвели.

Аріанда напружилась.

— Які плітки?

— Це вже не важливо, Королева Аріанда. 

Деміан усміхнувся. 

— Ми приїхали сюди на переговори.

— Так. Ходімо.

Король та Королева встали зі своїх тронів, Келвін та Берт пішли за ними. Венді підійшла до Адель.

—  Давай, ніхто на тебе чекати не буде. 

Венді відвела Адель до інших.

В залі стояв довгий стіл,  всі вже сіли на свої місця. Королева сіл за середнє крісло, по праву сторону сіла Королівська сім'я, а по ліву, гості Долини. Коли в залі, лунала мертва тиша, Королева звернулась до Деміана.

— Перейдемо зразу до діла. По якому питанню ви прибули?

— Я прийшов з миром, Ваша Величність. Коли Адель зійде на трон, я признаю її Королевою і не буду розвивати конфлікт, лише дружбу між нашими країнами.

Адель скривилась.

— Приємно чути. Але навіть не думайте що ми дозволимо вам виловлювати лисиць.

— Лисиці?...

Тихо промовила Адель.

— Це ми вже обсудимо з майбутньою Королевою.

— Цього не буде.

— Ти не знаєш про лисиць?

Запитав у Адель Берт.

— Знаю. Лисиці — це священна тварина Долини. Але чому, не знаю.

— Лисицю вибрали священною твариною не просто так. Колись давно, коли ще правили перші Королеви Долини, священною твариною був сокіл. Але в 835 році, коли правила Королева Міранда, все змінилося. В 10 рік її правління, вона вирушила у подорож по Долині. В довгих подорожах Королев, священна тварина завжди супроводжувала їх, але на той раз, сокіл Міранди загинув. У Міранди були дуже хороші відносини з її соколом, вона всюди ходила з ним, тому його смерть дуже відобразилась на Долині. Під час подорожі Міранди, її карета перевернулась, Королева випала з неї і покотилась зі схилу, вона потрапила в озеро, і проблема була її в тому, що вона не вміла плавати. Змирившись зі своєю долею, Міранда почала тонути, але вона почула якись тодик до своєї сукні, жінка відкрила очі і побачила лисицю яка тянула її на берег. У Міранди прокинулась надія і вона почала кричати, крики Королеви почула її радниця, вона побігла до неї і допомогла її дістати. До Міранди приїхала карета і відвезла їх у замок. Сидівши у своїй кімнаті, жінка подивилась на лисицю яка врятувала її, і побачила у очах тварини дивний блиск, який зразу згадав Міранді її сокола. Від того часу, лисиця — це священна тварина Долини.

Розповіла Венді.

— А ці люди виловлюють їх, і роблять з них хутро.

Розлючено відгукнувся Келвін. Їхню рзмову перервав кашель Аріанди.

— Думаю вас треба супроводити в ваші покої. Лора, супроводь наших гостів.

Вперед вийшла молоденька дівчинка з голубими очима і червоним волоссям.

— Ми самі.

Промовив Кліф. Деміа поставив руку йому на плече.

— Заспокойся Кліф, ми ж поки що не знаємо замок, дозволь їм допомогти.

— "Поки що"?!

Обурився Келвін.

— Зараз не час Келвін. Краще поможи Її Величності дійти до кімнати.

— Не треба. Адель, я хочу пройтися по парку, складеш мені компанію?

— Залюбки, Ваша Величність.

Адель і Аріана пішли в парк.

Вони ходили по парку. Зелені рослини, чудовий аромат квітів який окутав Адель як тільки вона зайшла туди. Королева сіла на лавку під деревом, перед ними стояв фонтан, в якому плавали риби.