1 Глава Позашлюбна Принцеса

—... Адель!... Адель, ти мене чуєш?...
Людина, яка так старанно будила Адель, вдарила її по лиці.
— Ай!... Навіщо бити? 
Адель відкрила очі і побачила над собою дівчину з каріми очима, і коротким рудим волоссям з якого стирчали довгі, гострі вуха.
— Адель! Вставай давай, всі клієнти на тебе дивляться!
Адель піднялась на ліктях і побачила, що всі погляди відвідувачів були спрямовані прямо на неї.
— Чому ти сидиш? В тебе роботи по горло! Якщо тебе побачить адміністратор, тебе звільнять! 
— Ґетті, не кричи, і так голова розколюється...
Ґетті оглянулася по сторонам, переконавшись, що на них більше ніхто не дивиться, вона підняла Адель і вивела її на вулицю.
— Пішли, подихай свіжим повітрям а потім зразу до роботи.
Вийшовши на вулицю, дівчина побачила дуже красивий краєвид. З правого боку були високі гори, на яких виднілися маленькі будиночки, а з лівого боку, роскладався довгий та густий ліс. Всю цю картину, прикрашав густий туман.
— Ну як? Тобі вже краще? 
Дівчина неохоче відволіклася від захопливої краси природи і відповіла.
— Так, дякую.
— Ну тоді пішли.
Ґетті зайшла в будівлю, а Адель ще трохи постояла на вулиці. Коли дівчина вже хотіла йти, вона почула звук колес. Адель подумала що це були нові клієнти, але побачивши охорону, вона вже не була така впевнена. Зупинившись біля дівчини, з карети вийшла молода дівчина в зеленому платті, з темною шкірою, коричневим волоссям і каріми очима.
— Доброго дня. Ви часом не знаєте де я можу знайти Адель? 
Дівчина здивувалася.
— Це...
Її голос пролунав хрипло, тому вона повторила.
— Так, це я. А ви часом, хто?
— Я Венді, радниця Королеви.
— Гаразд, чим я вам можу допомогти?
Венді подивилась на вартового.
— Ти – позашлюбна донька Короля Верона, ми приїхали за тобою.
Адель стояла в ступорі. Якраз в цей момент, до них вийшла Ґетті.
— Адель, ну ти там скоро? Клієнти чекають...
Побачивши королівську карету, вона спочатку здивувалась, а потім розлютилась ще більше. Ґетті швидко підбігла до Адель, взяла її за лікоть і  схилилася до її вуха.
— Що ти вже накоїла?
Від злості Ґетті говорила крізь зуби.
— Нічого! Чесно!
— Кхм-кхм!
Венді кашлянула щоб звернути на себе увагу.
— Адель, залізай в карету, ми відвеземо вас у палац.
Адель вже підійшла до радниці, але її зупинив голос Ґетті.
— Агоу! В який палац? В неї роботи по горло!
До рудоволосої дівчини підійшов один із вартових і щось їй сказав на вухо, після чого вона пішла в будівлю.
Через декілька хвилин, карета рушила з місця і поїхала до палацу.
— Венді
— М?
— А чому я потрібна Королю та Королеві? Чому раніше я їм була не цікава а зараз вони вирішили мене пошукати?
— Король та Королева в дуже поганому стані, а в Королеви немає доньки, всі вмирали зразу після народження. Потім , Королева дізналася що в Короля є позашлюбна дитина, довго вони старались зрозуміти якої вона статі, але все-таки, вибору в них не було тому вони вирішили використати удачу і найти тебе.
— Ммм, ясно.
Через півгодини, карета зупинилася біля входу в палац.
— Запам'ятай. Зараз ми зайдемо в тронну залу, там сидять Її та Його Величність, збоку стоїть їх син Келвін, а трохи далі, друг Королівської сім'ї Берт. Ми заходимо до тронної зали і поклоняємось, поки до тебе не звернуться – голови не піднімати. Зрозуміла?
— Так, зрозуміла, а як звати Королеву?
— Аріанда. І доречі, перед тим як піти до Короля з Королевою, тобі треба перевдягнутись, ми дамо тобі на вибір декілька кімнат.
— Гаразд.

Зайшовши в замок, Адель аж охнула від такого пишного обставлення. Йшовши по коридорах палацу, дівчина часто бачила портрети минулих королев, багато рослин та великі.
— Ось тут в цьому ряду три кімнати, вибери собі одну. Після розмови з Її та Його Величністю, ми тобі назначимо покоївку та зможеш вибрати собі фрейліну.
— Стій-стій-стій. Якщо в мене буде покоївка, то навіщо мені фрейліна?
— Дивись, після того як ти станеш Королевою, тобі потрібна буде допомога. Я стану твоєю радницею, буду супроводжувати тебе всюди, та допомагати в переговорах. Твоя покоївка, вона буде прибирати в твоїй кімнаті, робити зачіски та вибирати вбрання для зустрічі. І твоя фрейліна — вона також буде тебе супроводжувати всюди, але від цього можна буде відмовитись, вона  буде тобі допомагати в справах які не стосуються радниці.
— Ясно.
— Ось перша кімната.
Зайшовши у першу кімнату, Адель побачила маленьке приміщення в зелених тонах, з одним двоспальним ліжком, письмовим столом, ванною кімнатою та іншими деталями.
— Як тобі ця?
— Не дуже, якась надто сумна.
— Гаразд, пішли в іншу.
В другій кімнаті все було трохи краще. Вона була в червоних тонах, великим вікном, ліжком, столом та ванною.
— Хмм, не знаю, червоний – не мій колір.
— Ясно, сподіваюсь, остання підійде тобі до смаку.

— Ого!
Третя кімната була дуже великого розміру, обставлена в світло–блакитних тонах, великим двоспальним ліжком, окремим кабінетом, ванною кімнатою та балконом.
— Ну?
— Просто супер! Кімната чудова.
— Я рада, ти залишаєшся тут?
— Так.
— Добре, всі речі вже в шафі, перевдягнись і тоді я за тобою зайду. 

Венді вийшла залишивши Адель одну в кімнаті. Через декілька хвилин пролунав стук в двері.

— Заходьте.

В кімнату зайшла молода дівчина років 20. З довгим, світлим волоссям та сірими очима.

— Я Джинні, ваша покоївка. Венді сказала, що вам подрібно підібрати вбрання для зустрічі з Королем та Королевою.

— Так, і як умога швидше.

Дівчина забігала по кімнаті шукаючи хороше вбрання.

Через півгодини, Адель стояла в красивому, чорному облягаючому платті, з довгими вільними рукавами і пишним хвостом.

— Як вам?

— Дуже красиво, дякую Джинні.