Розділ 22 Дізнатися правду або, ну, тримайся

Михайла Петровича Олеся знайшла не у кабінеті, до якого спочатку прийшла, а у саду, куди її відправив на пошуки вчителя секретар. Герой прогулювався алейками і насолоджувався останніми теплими осінніми промінчиками сонця. Леся пришвидшила крок і наздогнала чоловіка.
-    О, Олесю, - зрадів вчитель появі дівчини, а я саме хотів викликати тебе до свого кабінету. 
-    Навіщо? – обережно поцікавилася дівчина, хоч підсвідомо розуміла, що точно не для наганяю, до вигляд в чоловіка був радісний. 
-    Хотів сказати, які ви з Алексом молодці. Я знав, що ти підеш йому на користь, а він все від тебе відхрещувався. 
-    Тобто, молодці? – щось Леся нічого не могла зрозуміти, бо ж їхня поїздка до родинного будинку Олександра не дала жодних плодів, чи дала, а Алекс від неї це приховав? 
-    Олесю, невже нічого не знаєш? – тепер дивувався вчитель. – Алекс не розповів тобі про свою знахідку? 
-    Яку знахідку? 
Щось Олесі підказувало, що відповідь Михайла Петровича круто поверне всю цю історію з парі. Невже Олександр так її ненавидить, що зважився обманути дівчину, аби від неї позбутися. Та ні, він ж герой, а тому для нього справедливість і честь вище всього.
-    Капсулу зі запискою, яка дала нову зачіпку у справі. Невже ти про неї дійсно нічого не знаєш? 
-    А, ви про цю, я просто не вважала її важливою, - вдала, що згадала Леся, не потрібно вчителю знати про їхні справжні взаємовідносини з Олександром. 
Вона зараз з ним сама розбереться, та так розбереться, що він на все життя запам’ятає як її обманювати. Ти дивися, виходить Олеся виграла парі, а Алекс змусив її вибачатися та ще й вимагав, щоб вона резиденцію залишила. Все таки інтуїція її не підвела і дівчина даремно на неї нарікала. Ну, Олександре, тримайся, Олеся іде тебе вбивати. 
-    Олесю, ти ще не досвідчена, тому на перший раз пробачаю, але на майбутнє дам пораду. Всі знахідки важливі, адже будь-яка з них може стати не лише зачіпкою у справі, а навіть її ключем. 
-    Дякую за пораду. Можна я піду. 
-    А для чого ти мене шукала? – запитав вчитель. 
А й справді, Леся вже навіть про це забула, коли дізналася як підло з нею поступив Алекс. І як тепер викрутитися, аби чоловік нічого не запідозрив. 
-    Я хотіла поговорити з вами про уроки польотів, адже для того щоб стати героєм це важливо, - фух, викрутилася.
-    І справді, я про це щось не подумав, старію та і молоде покоління давно вже не готував. 
-    То що? Можна мені навчитися? 
-    Не тільки можна, а просто необхідно. Алекса я відривати від його справ не буду, а от у вчителі можу дати чи Романа чи Вадима. Вони нічим не гірші Олександра, та і я чув ти з ними потоваришувала. 
-    Так, вони чудові.
-    От і прекрасно, завтра можете починати уроки, але ти з Алексом все одно разом скрізь ходи, у нього ти багато чому навчишся, а також попроси його, щоб він тобі все пояснював, тоді ще кращий результат буде. 
-    Добре, вчителю, дякую. 
-    Та, будь ласка, Олесю. Якщо у тебе все, то можеш іти. 
Ех… Знав би Михайло Петрович усю правду. Його порада звісно хороша, але на практиці її реалізувати, на жаль, не можна. Бо ж Алекс її навіть з собою нікуди брати не хоче, не те, щоб ще й чомусь навчати чи пояснювати. Тому доведеться Лесі самій усьому навчатися і надіятися лише на себе. А з уроками польотів, це вона просто прекрасно придумала, як кажуть, вбила двох зайців – і не видала себе і ще й навчиться літати. Адже наступного разу, якщо він звісно буде, Олександр більше її не підхопить, а залишить на сусідньому даху, а сам полетить вперед. 
Від вчителя Олеся йшла просто злюща на Алекса. От як він міг так з нею вчинити, а ще герой називається. Ну, нічого, зараз вона його знайде і влаштує веселе життя. Звісно він буде захищатися, знову ображати Лесю, але може вона хоч вибачення від нього доб’ється, можливо навіть подвійного. 
Дівчина шукала героя скрізь, але він наче крізь землю провалився, певно пішов розслідувати справи без неї. Ну звісно, Олександр ж вважає, що Олеся нічого не знає і не буде його зачіпати, тому він вільна птаха. 
Ще трохи побродивши резиденцією і попитавши всіх, хто зустрічався їй на шляху, дівчина зробила висновок, що Алекс кудись полетів. Тому Олеся змінила свій курс і пішла тепер вже на пошуки інших героїв: Романа і Вадима, щоб порадувати їх приємною новиною. Леся була на сто відсотків впевнена, що герої зрадіють перспективі навчати її польотам, адже вони вже встигли стати її найкращими друзями. 
Проте і їх дівчина також не знайшла. Цікаво куди вони всі поділися. Ну раз так вийшло, що нікого знайти не можливо, то може хоч піде в бібліотеку і щось більше дізнається про життя героїв, а можливо там навіть буде якась книжечка про польоти. Це б було просто прекрасно, вона б її прочитала і можна було б пропустити теоретичну частину уроку і перейти відразу до практики. Перспектива летіти і не відчувати під ногами землю радувала дівчину, але водночас і трохи лякала. А раптом у неї не вийде. Та ні, це Олеся щось себе вже накручує, все у неї вийде, по іншому бути не може.
Бібліотеки, як і героїв, Леся не знайшла і навіть не було жодної живої душі, в якої можна було запитати, де вона знаходиться. Та що за нещасливий день сьогодні такий. Доведеться іти до своєї кімнати і даремно витрачати час. 
Олеся страшенно не любила байдики бити, їй постійно потрібно було чимось займатися, щось робити. Слово «чекати» взагалі було для дівчини каторгою.

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.