Чоловік відразу прийшов на крик Олесі. Звісно, спочатку він подумав, що вона знову побачила мишу чи маленького павука. От чого дівчата всі так бояться тих самих павуків, вони ж безобідні та ще у сотні разів менші від них самих. Ох, ж ця Олеся, теж мені смілива, ледве свідомість не втратила, ну звісно побачити мишу це вам не з даху стрибати.
І чому Алексу так подобається її злити і підколювати, подобається дивитися на неї, коли вона мружить очі, чи зводить разом брови, коли злегка злиться. Ця дівчина якась його кара і ліки одночасно.
Крик повторився, і Олександр кинувся в сусідню кімнату і звісно не обійшовся без уїдливого коментаря.
- Ти чого знову кричиш? Знову сірого друга побачила чи павучка, чи може муху?
- Досить наді мною знущатися, я за десять хвилин знайшла більше, ніж ти за дві години, так що свої уїдливі коментарі тримай при собі.
- І що ти знайшла? – поцікавився герой.
- Ще не знаю, щось схоже на сховку, - сказала Леся і показала рукою на стіну.
- Зараз і подивимося, що ж ти такого важливого знайшла, а то щось передчасно себе хвалити починаєш.
- А давай так…, - хитро примружила очі Олеся. – Якщо я знайшла щось дійсно цінне, то ти перестаєш наді мною знущатися, а якщо там нічого немає, то я більше до тебе не підійду.
Дівчина ризикувала і навіть дуже, але інтуїція їй підказувала, що там заховане щось дійсно потрібне і вона точно виграє. Чоловік кілька хвилин вивчав уважним поглядом Олесю, а тоді сказав:
- Плюс, ти ще просиш у мене пробачення, за те, що вмішалася в моє життя.
Ну це вже був верх нахабства, та ніколи в житті Леся не буде просити пробачення в цього безсовісного героя. Хоча вона і так була впевнена, що не буде, бо ж переможе, тому додала зустрічну вимогу:
- Якщо виграю я, то ти також попросиш в мене пробачення.
- А це ще за що? – здається по-справжньому здивувався чоловік.
От уже ж нетямущий, чи може лише вдає. Він не знає за що. Ха… Та за кожне слово, яке він сказав Олесі.
- За все, що ти сказав протягом вчорашнього і сьогоднішнього дня.
- Я не буду просити у тебе пробачення, - різко сказав чоловік і додав: - Ніколи. Це ти звалилася мені, як сніг на голову.
- Не хочеш, то і я не буду, - стояла на своєму дівчина.
Олександр замислився на хвилину. Перспектива позбутися Олеся дуже радувала, але раптом він програє. Та ні, точно виграє цей спір і ще й помахає дівчині долонею на прощання. Тому зваживши всі за і проти він сказав:
- Добре.
Вони вдарилися руками, що означало, що спір закріплено і жодна зі сторін не зможе його змінити. Алекс обережно відділив шпалери і поліз рукою в отвір, загородивши Олесі весь вид. Вона спробувала кілька разів заглянути, але чоловік не дозволив. Дівчина відійшла в сторону і образливо надула губи. Ось нарешті герой відійшов в сторону і переможно заявив:
- Я виграв, там нічого немає.
Леся аж спочатку дар мови втратила. Не може бути, що інтуїція її так підставила, а вона дурепа ще й спір затіяла, а Олександр вирішив її ще й добити:
- Тут багато таких отворів, не зовсім вдале будівництво.
- Я тобі не вірю. Ану відійди, - крикнула дівчина і кинулася до сховки, чи точніше просто дірки в стіні.
Пошукавши в ній рукою, Олеся видавила щось схоже на хлип, а герой навпаки відчував себе ще більш розслаблено і радісно.
- Я зроблю тобі подарунок і не буду знущатися над тобою аж до кінця поїздки, але ти у мене просто зараз попросиш пробачення, а коли ми приїдемо додому, то назавжди зникнеш з мого життя.
Леся схилила голову і трималася з останніх сил, аби не розридатися просто тут і зараз. Як вона могла так осоромитися і вирити сама собі яму.
- Я чекаю, - хитро посміхнувся Алекс, а Олеся зібравшись з духом писнула: - Вибач.
- Я не розчув, повтори ще раз.
Дівчина обпалила чоловіка знищуючим поглядом, але ще раз сказала:
- Вибач, що так раптово вмішалася в твоє життя, більше ти мене не побачиш, бо я свої обіцянки тримаю.
- Вже набагато краще, - задоволено протягнув Олександр. – Ходімо, час вже їхати.
- А як же пошуки? – здивувалася дівчина.
- Тут ми нічого не знайдемо, тому поїхали додому. Від цієї поїздки я і так отримав такі приємні подарунки.
Олеся мовчки рушила до автомобіля, а герой пішов за нею. Він був такий радий, що зміг обдурити довірливу дівчину, можливо вона від нього не чекала, але так буде краще і для нього і для неї. На Лесю дивитися було жалко, аж надто вона була засмучена і невдоволена результатом спору, але злитися могла лише на себе, бо ж сама його затіяла та ще й умови придумала. Олександр точно тут був ні до чого, він лише додав собі приємний бонус у вигляді вибачення, яке отримав.
Вся дорога до резиденції пройшла в мовчанні і навіть музика не рятувала натягнуту і аж наелектризовану атмосферу в салоні. Олеся щось постійно шукала у мобільному, чи може і переписувалася з кимось. Чомусь цей факт дуже зацікавив і водночас розізлив героя. Хоч він і знав, що хлопця у Лесі не було, та і він точно б не відпустив дівчину на таку небезпеку.
До резиденції вони під’їхали, коли вже був день. Леся навіть не попрощалася з Олександром, а відразу кинулася до своєї кімнати. Чоловік сподівався, що вона так спішить речі пакувати. Не те що він бажав дівчині зла, просто, коли вона була поруч, то він відчув і переживав якісь дивні почуття, які його по-справжньому лякали. Тому-то він вирішив позбутися причини цих відчуттів, тобто Олесі.
Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається.
Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.