Розділ 15 Нав’язана учениця

Коли перша хвиля подиву вляглася, Михайло Петрович продовжив: 
-    Олеся також захотіла приєднатися до наших рядів супергероїв, і я дав їй такий шанс. 
-    Але дівчина не може бути супергероєм, - заперечив Олександр, який через зіщулені очі дивився на Лесю. 
-    Чому ж не може? – здивувалася дівчина. – Це такий стереотип, - закотила очі Олеся, чим насмішила всіх, окрім Алекса, якого такий оберт подій зовсім не радував. 
-    З тобою, Олександре, у мене буде окрема розмова, - зло сказав вчитель і додав: - І до речі, Олеся стане саме твоєю ученицею. Будеш брати її скрізь на розслідування, щоб вона навчалася, так би мовити відразу на практиці. 
-    Але це небезпечно, і я не збираюся її знову рятувати з якоїсь пригоди, - заперечив герой, чим розізлив Михайла Петровича.
-    Негайно, до мого кабінету, - крикнув той і розмашистим кроком вийшов із залу, а Алекс поплентався за ним. 
Олеся залишилася сама з іншими двома супергероями і вони тепер, вже не приховуючи, в усі очі її розглядали, наче екзотичний вид в зоопарку. Леся також кидала косі погляди на чоловіків. 
-    Ну, що, давай знайомитися, - порушив тишу Вадим і простягнув руку для рукостискання. – Я Вадим.
-    Олеся, - тихо відповіла дівчина і потиснула міцну долоню. 
-    Роман, але ти мене напевно пам’ятаєш, - підморгнув герой.
-    Олеся, звичайно пам’ятаю. 
-    Я тебе десь бачив, раптом сказав Вадим і навіть не тут в резиденції, - чоловік замислився. – А ти раптом не рятувалася від якогось божевільного однієї ночі? 
-    Так, - здивувалася Олеся, яка була впевнена, що врятував її тоді саме її герой, а не його колега. – Дякую, що врятував. 
-    Ну ти смілива і як бачу любиш пригоди і неприємності, - засміявся чоловік. – Навіщо вночі сама гуляла? 
-    Та так, не спалося, - відмахнулась Леся, бо ж не стане розповідати героям справжні причини своєї такої сміливої і навіть безрозсудної поведінки. 
Олександр тим часом вислуховував цілу лекцію з моралі у кабінеті Михайла Петровича. Чоловік вилив На Алекса весь свій гнів, який накопився в його душі. 
-    Алексе, як ти посмів ослухатися мого наказу і дати дівчатам суміш? Я ж тобі говорив не робити цього, чи для тебе мої слова і накази – це пусте місце? 
-    Я був не правий, але я просто не хотів аби дівчат переслідували ті жахіття, які вони пережили, - виправдовувався герой. 
-    На одну дівчину твоє зілля подіяло, а от на другу ні. Як таке можливо? Ти їм що різні пропорції дав? 
-    Ні, одинакові і навіть із легким передозуванням.
-    Ти що взагалі вже? А якби у них взагалі всі спогади стерлися? – кричав вчитель. – Чи ще гірші побічні дії викликала суміш, ти про це звісно не подумав. 
-    Але все добре, Олеся навіть нічого не забула.
-    Оце і дивно, бо ніколи такого ще не траплялося. Тому твоїм покаранням буде навчати всьому Олесю, я то знаю як ти цього не любиш.
-    Але це божевілля, я не можу всюди брати дівчину, я звик працювати один, а вона лише буде під ногами путатися і заважати, а ще раптом вона знову якусь небезпеку знайде і мені знову доведеться її рятувати, - не погоджувався з рішенням вчителя Олександр.
-    Я прийняв рішення і воно не підлягає оскарженню, інакше заберу від тебе твою місію і передам розслідування, наприклад Вадиму чи Роману. 
-    Але так нечесно.
-    Досить, як я сказав так і має бути. А ти вільний. Натомість як зі мною сперечатися біжи краще зі своєю новою ученицею знайомитися. 
Алекс скреготнув зубами, але більше вже не сперечався, а пішов назад до залу, де швидше за все на нього чекала його нав’язана горе учениця. Це називається хотів зробити як краще, а вийшло як завжди. Думав дівчата все забудуть і назавжди зникнуть із життя героїв, але ні. Одна з них мало того, що все пам’ятає та і ще виявила бажання світ рятувати, теж мені супергероїня. Та її саму потрібно постійно з неприємностей витягувати. Та ще й ця почесна місія впала і так завантажені роботою плечі Алекса. «Прекрасно», що тут ще сказати. 

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.