Розділ 7  Нова неочікувана пригода

Олександр розмашистим кроком міряв кімнату, більш спокійний Роман сидів у кріслі і постукував рукою по м’якій оббивці в такт крокам Алекса. 
-    Нам потрібно сьогодні ж потрапити на Лису гору. 
-    Сьогодні не вийде. – спокійно заперечив Роман. – Відьми будуть якийсь свій ритуал проводити і їм краще не заважати, якщо ми звісно не хоче стати його частиною. 
-    Тоді ми підемо до темноти і все гарненько розвідаємо, - не вгавав Олександр. 
-    Алексе, ти наче перший день живеш на світі і не знаєш, що з’являтися серед людей нам дозволено лише коли стемніє, а то твоя форма викличе багато запитань. 
-    Але в крайніх випадках дозволено… - чоловік не договорив, бо його перебив колега.
-    На це раз це не крайній випадок. 
-    Який ти нудний, взагалі дивуюсь як ти супергероєм став. Я піду сьогодні на Лису гору і крапка. Чого я маю боятися тих відьом, теж мені… - гордо закинув чоловік голову, впевнений в своїх силах і сміливості. 
-    Як хочеш, але я тобі компанії складати не буду, я не самогубця, щоб мішати відьмам, у нас з ними договір в якому прописано…
-    Що ми не маємо права втручатися в їхню діяльність, але всі їхні ритуали повинні бути зареєстрованими і не нести шкоди людству, я прекрасно це знаю. Проте все одно піду. 
-    Який же ти впертий, - закотив очі Роман. 
Олександр вийшов з кімнати і голосно стукнув дверима. Його дратувало, що Роман його повчав, сам був боягузом і Алекса змушував ним бути. Олександр дізнається правду і він зовсім не боїться купки якихось відьом. Йому потрібно ще раз обслідувати територію, просто необхідно, чоловік був на сто відсотків впевнений, що минулого разу вони не повністю оглянули місце подій, щось точно пропустили і це щось не давало Алексу спокою. До того ж, якщо це відьми провели той магічний ритуал, то вони повинні були його зареєструвати, а вони чогось цього не зробили, отже фактично самі порушили умови договору і Олександр з чистим сумлінням міг проводити своє розслідування і оглядати місце, тепер уже злочину. З такими думками чоловік відправився у свою кімнату чекати сутінок. 
Тим часом Олеся з Ірою також з нетерпінням чекали вечора. Дівчата добре підготувалися, захопивши з собою перцеві балончики і електрошокери.  Кожна своїм батькам сказала, що ночуватиме в подруги. 
Вечір настав досить швидко і дівчата викликали таксі, бо пішки дістатися на Лису гору було майже не можливо. Кілька таксистів відмовлялося, ніяк не аргументуючи свою відмову, проте це і так було очевидно. Всі вважали Лису гору проклятим місцем і обходили її десятою дорогою. Вважалося, що кожної ночі у цьому містичному місті відьми збиралися на шабаш і хто випадково опиниться в цей час на горі, то всі вони стануть або жертвами ритуалу або просто наживуть собі прокляття і будуть стикатися по світу як привиди, бо відьми могли витягнути з людини душу. Звісно багато хто в це не вірив, а особливо серед туристів, які з’їжджалися з різних куточків України чи навіть і світу, це місце було досить популярним. Адже все містичне і загадкове притягує шукачів пригод. 
Нарешті дівчата знайшли таксі і доїхали майже до самої гори. За квартал до неї таксист зупинився і сказав, що далі не поїде. Олеся з Ірою розрахувалися з чоловіком і вийшли з машини. Дівчата все так само мовчки рушили пішки і досить швидко опинилися на місці. Круглий місяць зловіще блищав блідим світлом, а зір взагалі не було видно. Піднявся досить сильний вітер, який завивав і безжально хитав деревами і хлистав по щокам дівчат, сплутуючи волосся. Все наче вказувало, що зараз не варто було іти на Лису гору. Проте подруг це не зупинило і вони почали підійматися на гору, витоптаною стежиною. Іру злегка трясло і дівчина раз у раз оглядалася навкруги на кожен підозрілий скрип чи шум. Олеся була більш спокійною, хоч і в душі теж тремтіла від кожного звука. Під ногами хрумтіли гілочки і сухе листя, яке вже встигло опасти, хоч дівчата і намагалися іти якомога тихіше і не привертати до себе зайвої уваги. Вітер подув з новою силою, а місяць заховався за хмарою, окутавши землю в суцільний морок. Подруги різко зупинилися і оглянулися довкола. Десь тріснула суха гілка і Іра злякано вчепилася в руку Лесі. 
-    Мені страшно, - прошепотіла дівчина. – Що ми далі маємо робити, то ж нічого не видно. 
-    Не панікуй, зараз місяць знову з’явиться і ми підемо далі. 
-    Може ліхтарика запалимо, я ж і так боюся темноти, - ледве не плакала Іра.
-    Не можна, його буде надто далеко помітно.
-    Тож правильно, так ми привернемо увагу твого супергероя, а якщо ще закричати, то взагалі ідеально. 
-    Ти що? Нам реально потрібно знайти небезпеку. 
-    Ти божевільна, а раптом він не прийде нас рятувати і ми загинемо тут, - перелякалася не на жарт подруга і ще сильніше стиснула руку Олесі. 
-    Не хвилюйся, все буде добре.
-    І для чого я погодилася на цю аферу, - нила Іра. – Ще й сама напросилася тобі в помічниці. 
-    Іро, заспокойся, можеш повертатися, доки не пізно, - зло прошипіла Леся. 
-    Ти знущаєшся? Залишитися самій в цій глухомані ще гірше ніж з тобою іти. 
-    Тоді не скигли, а ходімо далі, доки місяць ще світить. 
І справді частина місяця вже показалася із-за хмари і тепер блякло освітлювала стежину. Дівчата рушили далі.
Олександр тим часом також не втрачав часу даремно, як тільки стемніло, одягнув свого плаща і рушив на гору. Звісно він не скористався послугами таксі, а відправився перевіреним способом: дахами будинків. Чоловік з легкістю перестрибував, а його плащ розвівався, наче крила. Досить швидко Алекс уже був на місці і уважно розглядав місце, де був проведений ритуал. Відьом поки що не було видно, а можливо вони обрали якесь інше місце для свого шабашу, та це Олександра зовсім не цікавило. Він уважно оглянув все знову, придивляючись до найменших деталей. Добре, що не було дощу і все залишилося так само як і в ту ніч, та і ритуалів тут поки що не проводили. Олександр знову почав уважно вивчати землю довкола і нарешті його увагу привернули кілька слідів, майже непомітних, але і досить чітких для пильного ока. Чоловік присів і уважно їх розглянув. Вони були швидше дитячими, ніж дорослої людини, та ще й якоїсь дивно форми, наче ця істота була боса. Що за чортівня. Все стає ще більш заплутаним. Просто в голові не вкладається, невже такий сильний ритуал провела лише одна дитина? Та ні, це просто неможливо, швидше за все тут діяла ціла група найсильніших. Проте з другого боку видні ж лише дитячі сліди босих ніжок. Раптом Олександр почув якийсь шум і тріскіт гілок і листя. Рушивши на звук, він побачив дівчину, яка бігла просто до нього. Всі її руки були поцарапані, а одяг розшарпаний, очі в незнайомки були круглі і настільки перелякані, що цей жах відображався на її обличчі. Алекс кинувся до дівчини і притримав, щоб вона не впала на сиру землю. На запитання: що трапилося. Незнайомка щось швидко забелькотіла, вказуючи у напрямку, звідки сама прийшла. Чоловік лише розчув: 
-    Врятуй мою подругу…
 Дівчина втратила свідомість і повисла на руках Олександра. Так, не очікував чоловік, що його нічна вилазка закінчиться пригодою.