Розділ 2    Зрозуміти що відбувається або огляд міста 

Олександр дістав з карману, щось схоже на рацію і натиснув на чорну кнопку. Дві лампочки засвітилися червоним, що означало, що його сигнал було прийнято. І справді через хвилин п’ять двоє чоловіків, також у плащах, стояли біля Алекса. Один з них був невисокий, але під тісно обтягнутим костюмом грали треновані м’язи, інший навпаки був дуже високим і худорлявим, але його силі і витривалості багато хто позаздрив би. 
-    Романе, - звернувся Саша до того, що був нижчим. – Ти взяв необхідні прибори. 
-    Так, - відповів. – Чемоданчик завжди зі мною. 
-    Прекрасно, перед нами непросте завдання, тому пропоную розділитися. Роман бере на себе магію, ти Вадиме природні катастрофи, а я хімічний вплив. Перевіряємо кожен куточок, для зв’язку використовуємо жовту кнопку, якщо знайдете щось цікаве чи незвичайне, тисніть червону. Зрозуміло?
-    Так, - хором відповіли чоловіки. 
-    Тоді починаємо. 
Олександр миттєво опинився на даху будинку і дістав своєрідну трубочку, у якій світилася якась субстанція. Прилад був обладнаний отвором, через який всередину потрапляло повітря і якщо воно було чисте, то рідина світилася жовтуватим світлом, як тільки було помічено щось чужорідне чи небезпечне, то вона світилася всіма відтінками червоного, залежно від ступеня зараженості. Чоловік швидко перестрибував з даху на дах, для цього він використовував плащ, який служив йому своєрідним парашутом і роздувався як вітрильник. Ніч наближалася до кінця, а три чоловіка в плащах ще досі обслідували місто, в пошуках чогось небезпечного чи аномального. Вже під ранок, коли сонце вже почало виглядати із-за хмар рація Олександра засвітилася червоним, і він відразу поспішив на виклик. Кнопку натиснув Роман, який натрапив на магічне коло, посеред якого все ще було незатліле вогнище.  
-    Що тут у тебе? – поцікавився Вадим. – Невже все таки магія?
-    Схоже на те, - погодився Олександр після уважного огляду. – У повітрі відчувається найсильніший електричний заряд, він аж вібрує у повітрі, хоч у інших кінцях міста вже майже згаснув. 
-    Що тут могло відбуватися? І як на мене замішані в цьому відьми. Недаремно все це саме на Лисій горі відбувалося, адже це їхнє улюблене місце. 
-    Потрібно взяти ґрунт на аналіз, і визначити якого характеру була магія. 
-    Жаль лише, що ми поки що не знаємо, який ритуал вони тут проводили, що викликали настільки сильну блискавку з громом. 
-    І це ми дізнаємося, а поки що можете бути вільні, а я зайду до Михайла Петровича і доповім обстановку. 
Олександр вже хотів іти, як раптом Роман скрикнув: 
-    Зачекайте, ви помітили, яке дерево тут палили. Бузину.
-    І що? – не зрозуміли чоловіки.
-    Мені ще бабуся в дитинстві розповідала, що бузина є темним деревом. Його гілля обрали собі для нічних польотів відьми. Сила бузини в її активному зовнішньому агресивному захисті, вона легко віддає свою магію і на ній просто проводити різні ритуали. Проте її використовують відьми дуже обережно і в крайньому випадку, бо можуть навіть  на себе накликати лихо. 
-    Цікаво. Якщо відьми пішли на такий ризикований крок, то це може означати, що вони досить досвідчені і проводили надскладний ритуал, який потребував навіть сил природи. 
-    Давайте, я детально вивчу специфіку магії і спробую розпізнати ритуал, а потім вам повідомлю, - сказав Роман. 
Роман спеціалізувався саме на магії, тому йому постійно доручали проводити різні магічні досліди і експертизи. Сам чоловік був мовчазний і закритий, майже ні з ким не спілкувався і не ділився своїми думками. Виріс він у бабусі в селі, а вона була відомою знахаркою в цілому окрузі, тому навчила внука премудрості природи. Коли хлопець підріс, то все більше намагався допомагати людям, а саме рятувати життя за допомогою трав. Одного разу у село прийшла сильна злива, яка лила цілий тиждень, найкращі посіви були знищені. Люди в усьому звинуватили бабусю Романа і його самого, що наче це вони на чаклували нещастя. Всі відразу забули, скільки добра вони зробили людям, які тепер звинувачували у всіх гріхах. Односельчани прийшли до будинку Романа і підпалили його з викриками: смерть відьмі. Хлопчика вдома не було, бо він збирав у лісі трави, а коли повернувся, то побачив лише купку попелу, де ще зовсім нещодавно була його домівка. Романа забрав до себе чоловік з сусіднього села і почав навчати його різним бойовим мистецтвам, а згодом до них доєднався ще один хлопець – Олександр, який теж мав за мету рятувати життя людей, після одного випадку, який закарбувався у пам’яті хлопчика назавжди.  

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.