Глава 19

Рік. Вже цілий рік пройшов з моменту нашої перемоги над Еларою. Так, це була саме наша перемога, адже одна я б ніколи не впоралась. Навіть не віриться, що так швидко пролетів час. Хоча ніби ще вчора я тільки дізналася про світ ельфів. Звичайно досі важко було пережити смерть стількох наших найкращих воїнів, але без них не було б миру в королівствах. Нарешті нам не загрожувало нічого, а ми могли видихнути спокійно. Мій народ жив в мирі, і це мене неабияк радувало. Однак з роллю королеви мені було справлятися досить важко. І що ж відбулося за цей час?                                                         

Елара стала жити серед смертних. Це було найгіршим покарання для колишньої королеви, що стільки років правила народом. Вона благала забрати в неї пам'ять, та все ж за її вчинки ніхто цього не зробив. Це занадто просто для такого монстра як вона. В неї відібрали безсмертя за допомогою ритуалу. Хоч він був досить древнім та не проводився вже тисячі років, але ми наважилися. І тепер вона була самою звичайною людиною. Уся магія зникла, і навіть її внутрішня. Та за нею приглядали, і все було відносно добре. Та Елара страждала в цьому новому для неї світі. Ні, вона отримала невеличкий будиночок, і навіть змогла знайти роботу. Вона викладала історію в школі. На щастя Елара колись цікавилася подіями, що відбуваються на землі, та щасливою її назвати не можливо. Але кожен отримав те, на що заслуговував.                                                                                                                                                   

Я не стала претендувати на трон світлого королівства, хоча мала на це повне право. Все ж я спадкоємиця обидвох тронів по праву народження. Тому Рідіан та Маріелла продовжували правити, однак з ними ми уклали новий договір абсолютного миру. Тепер моє королівство не перебувало в ізоляції, а могло вільно переміщуватися. Ельфи самостійно обирали собі де жити. І це було найкращим подарунком для них. Ми дозволили колишнім прибічникам Елари залишитися. Хоч частина й пішла, але решта присягнула мені на вірність. А от батько перебрався в Чорне королівство. А місце генерала зайняв Ліам. Він мрія про посаду. Марек же знову став головою особистої варти королеви. Ось тільки тепер він служив новій королеві. Але хлопець був не проти. Лідія ж стала в усьому допомагати мені. В неї виявився талант до управління, і жінка навіть погодилася якийсь час побути королевою, доки я вчилася в коледжі. Але вистачило мене лише на рік. До речі, Ріанон також переїхала до темних ельфів. І здається мені, що Марек зіграв там не останню роль. Я справді була за неї рада, адже Деміан точно б хотів, аби його кохана була щасливою. Я ж часто згадувала брата, якби не він, цього всього б не було. Ну, а Роман... Він став генералом Чорного королівства. І він справді був найкращим у своїй справі. Батько йому допомагав, але хотів все ж відпочити. Ще б, він за своє життя бачив не одну битву. От так кожен отримав те, про що мріяв. Я ж стала королевою. І це був досить новий досвід для мене, адже з мене не виховували правителя. Якщо чесно, я навіть уявлення не мала ким хочу бути та що вивчатиму в коледжі. Але все було вирішено й так. Мені не завжди все вдавалось, та я вирішила, що моє правління кардинально відрізнятиметься від материного. І одного разу, королівства возз'єднаються. Коли Кілліан посяде трон, ми можемо почати об'єднання. І тоді все стане ще краще.                                                                                                                                                          

Ну а поки, мені треба готуватись до весілля. Так, не так давно Кілліан вкотре зробив мені пропозицію, і цього разу я погодилася. Підготовка віднімала багато сил, але Лідія та королева Маріелла взяли все у свої руки. Як виявляється, в цьому ельфи майже не відрізняються від людей. Я дуже сильно нервувала. Можливо, навіть сильніше ніж в день битви з Еларою. Весілля це ще страшніше, ніж те. Але потім ми станемо щасливі. На мені була біла сукня з довгим шлейфом, прикрашена темними квітами. Все ж я королева Темного Королівства ельфів, а тому маю відповідати. Але це не означає, що я весь час ходила в темному. Також, мереживний верх додавав краси сукні. Темне волосся спускалось донизу гарними хвилями. Я знала, що виглядаю прекрасно. Але від цього менше нервувати не починала. З іншого боку навіть більше.                                                                                                            

- Готова? - до мене підійшов батько.                                                                                                              

Церемонії ельфів мало чим відрізнялись від людських. Лише певні традиції, що ми мали виконати під час та після церемонії. Але весілля королеви та принца гулятимуть як мінімум тиждень. І навіть люди відчують це, адже наша магія вплине і на їх світ. Можуть квіти розпуститися раніше, ніж потрібно. А враховуючи, що зараз зима, то може бути тепла погода. А в іншому випадку все таке ж. Тому, батько був вдягнений у просту сорочку та чорні штани. І саме він супроводжував мене до мого нареченого. Через те, що королева нині й одружується, церемонію проведе Рідіан. В більшості інших випадків цю функцію виконувала я. Та чи готова я стати дружиною того, кого дуже сильно кохаю? Чи готова провести цілу вічність з хлопцем, що не раз ризикував заради мене життям? Мені здається, відповідь я дала ще рік тому. А зараз лише треба це підтвердити.                                                           

- Готова. - кивнула я, роблячи перший крок.