Глава 8

З того часу, як Король з'явився перед нами та повідомив цю жахливу новину, пройшло вже понад тиждень. Ми попереджали його, що так і сталося, однак нас ніхто не слухав. Тепер Елара має реальні шанси на перемогу, а в нас... Нам доведеться сильно постаратися, аби хоч якось зрівнятися з ними. Але час йшов, і багато що змінилось.                                                                                                            

Ну, по-перше, ми тепер живе в палаці світлих ельфів, адже вони на нашій стороні. Коли ми вперше до них зверталися, ніхто не вірив, що війна настільки близько. Елара стала більш ніж реальною загрозою для всіх, і лише питання часу, коли вона захоче правити й цією частиною колись могутнього королівства. Поки що я єдина перешкода на шляху до абсолютного правління Чорним королівством. І кожен прекрасно розуміє, що рано чи пізно ми прийдемо до фіналу — або вона мене вб'є, або я її. І я поки не впевнена у своїх силах, тому потрібно готуватися до будь-чого. Моя магія ще не зовсім стабільна. Тому, ми не чекатимемо аби вона напала. Ми готуємося вже зараз до будь-якого розвитку подій. І коли прийде час...До речі, про готовність. От тепер моєю підготовкою займаються по повній, адже, як кажуть, надія лише на мене. Тобто, можна сказати, що я особлива, хоча зовсім себе такою не відчувала. Але лише тим, що мені не пощастило народитися донькою жахливого тирана. Мені б хотілося повернути час назад. Проте вже не вийде. І, по-третє, темні часи наближаються. Здається, навіть сама природа це відчуває. Постійні зміни погоди, до якої я не маю ні якого відношення, та в'ялі квіти. Щось гряде, і я не знаю, чи ми зможемо з цим впоратись. Та в нас немає вибору. Ми змушені будемо зробити це заради свого народу.                                                                    

Поки всі обговорювали якийсь черговий грандіозний план, я не витримала та вийшла на балкон. Мені терміново треба було подумати та розслабитися, адже занадто багато відповідальності звалилося на мене. Тут було так тихо і добре, що на мить я дозволила собі забути про всі проблеми. Ніби я знову та Тереза, яку турбують лише випускні іспити та вступ. До речі, іспити я точно завалила, адже просто не прийшла на них. Хоча, якщо ми переможемо, думаю я зможу щось вигадати та кілька років таки повчитися в якомусь коледжі. Така думка мене змусила розсміятись. Невже я ще можу турбуватись про такі дрібниці? На кону стоїть життя світу. А тут лише школа. Але саме такі речі і відволікають мене. Змушують думати, що ще є майбутнє в нашого світу.                                                                                   

- Вирішила трошки побути сама? - почула я голос Маріелли.                                                                      

Відтоді, як з мене почали робити першокласного воїна, до мене важко підібратись непомітним. А королева й не старалась. Я відчула її присутність ще раніше, але думала, що вона просто піде. Та королева нікуди не збиралася. На якусь мить я задумалася, що хотіла, аби моя мама була такою ж як вона. Маріелла дуже любила свого сина і була готова на все заради Кілліана. А от мене Елара  ненавиділа та хотіла вбити...                                                                                                                        

- Втомилась від постійної війни. Треба хвилинку перепочинку. - видихнула я. - Це все занадто складно для мене.                                                                                                                                                         

- Він потрібен нам усім. Тим паче в такі часи, коли не знаєш в який момент станеться напад. - вона стала поряд. - Я вже й забула як це. Стільки років панував мир, та ми розуміли, що це лише питання часу. Елару ніколи не влаштовувало її положення, вона хотіла більшого. Та ми намагалися впевнити себе, що це не так. Але тепер в нас є ти.                                                                                                   

- Чому ви так вірите в мене? - здивувалась я. - Я ж нічим не особлива. На моєму місці може бути будь-хто. Але ви впевнені, що саме я приведу вас до перемоги.                                                                         

- Ти сама не розумієш, на скільки всього ти здатна. І це не через твоїх батьків. А через тебе саму. - посміхнулась вона. - Ти смілива, відчайдушна, і готова йти на жертви заради інших. Повір, серед ельфів такі якості дуже цінують. І з тебе вийде чудова королева. - вона посміхнулась. - До того ж мій син закоханий в тебе. А я вірю, що в нього дуже добрий смак. Так що, подумай про це все.                 

Я хотіла їй ще щось сказати, але вона вже зникла, залишивши мене в роздумах. В чомусь вона мала рацію, але я не вірила, що справді зможу перемогти Елару. Скажімо так, я реаліст. Тому прекрасно розумію, що мої шанси мізерні в порівнянні з нею. Але хто знає як складеться наше життя...