Глава 2

Після зустрічі з Лідією я прийняла рішення, що пора виходити вже з цього стану. Як дивно, адже все може змінити проста розмова. Найгіршим було те, що Елара виставила мене як зрадницю, що задля отримання трону вбила власного брати. Але ж це зробила вона. Тому в першу чергу я маю розкрити справжнє обличчя королеви. Деміана не повернеш, але він би не хотів, щоб я здавалась. Як і Елоді. Вони обидва стали жертвами цієї війни. А скільки ще помре? Скільки родин втратять когось? Якщо Елара залишиться королевою, то все лише погіршиться. Вона ж не обмежиться лише Чорним королівством. А коли вона захопить усі землі ельфів, що їй завадить перемикнути свою увагу на світ людей? Вони ж навіть опору не зможуть чинити. І тоді все буде лежати в руїнах. Ні, це пора припиняти. Ми не маємо цього допустити.                                                                                                                         

Тому, вперше за цей час, я вирішила відвідати нараду. Таке відчуття ніби пройшло кілька років, а насправді лише пару днів. Тут був Кілліан, Марек, Саманта, Роман та ще якийсь хлопець. Він був високим та дуже гарним, з темним волоссям та темно-зеленими очима. Я його бачила вперше. Вони справді намагалися приховати здивування, що я нарешті з'явилася тут. Проте я все і так зрозуміла. Ще б, я занадто довго була занурена у своє горе. І тепер нарешті вирішила вийти з цього стану. В мене була мета — я маю перетворити життя Елари на пекло та позбавити її трону. Так, мені не дуже хотілося ставати королевою. Але потім вже вирішимо це.                                                                           

- Терезо, я радий, що ви нарешті приєднались до нас. Вас дуже не вистачало, адже ви ж наша майбутня королева. - сказав Роман. - До речі, це мій син, Андерс. Він допомагав в евакуаціях. Він вміє досить добре битися.                                                                                                                                       

- Дуже рада знайомству. - сказала я. - Нам потрібні нові люди, які мають таланти.                                

- Як і я, принцесо. - в нього був гарний та м'який голос. - Нарешті маю змогу приєднатися до вас у цій війні.                                                                                                                                                                  

- Так, тут я не принцеса. Тому просто Тереза. Принцесою мене робить тільки те, що я донька Елари. Я ж вважаю, що титул потрібно не просто отримати, а ще й заслужити його. - пояснила я. - Які в нас новини? Що відомо з палацу?                                                                                                                         

- Королева збирає воїнів. Вона вирішила, що ти будеш намагатися помститися їй, тому і готується. Тим паче Елара хоче отримати трон обох королівств. - сказав Марек. - Наші розвідники повідомляють, що вона все ще не полишає спроб отримати рубін. В неї було кілька спроб нападів на королівство світлих, але вони не мали успіху. Принаймні по наших відомостям. Але якщо в неї це вдасться, то нам не вистояти. Елара піднімить армію мертвих. Тоді нас врятує лише диво.                                                      

- А вона хіба не вміє вже це робити? - спитав Роман. - Адже це входить в здібності, що отримує королева. Ми навіть кілька разів могли спостерігати це. Такий дар дістався їй від матері, і перейде Терезі, коли вона займе трон.                                                                                                                        

- Це поодинокі випадки і є свої нюанси. Там лише обмежена кількість часу, а потім магія втрачає свою силу. - пояснив Кілліан. - Та реальну владу можна отримати лише з рубіном. Він досить надійно схований, проте це її не зупинить.                                                                                                                 

- Значить в нас є лише один вихід. - вставила я своє слово. - Нам треба говорити з Королем світлих ельфів. Не думаю, що він зможе нам допомогти, адже його королівство зберігає нейтралітет. Принаймні поки їх не чіпають. Але він має забезпечити охорону. Занадто багато стоїть на кону, адже Елара хоче возз'єднати королівства під своїм правлінням. А потім я впевнена, що і до людей добереться. Я особисто піду завтра до нього.                                                                                                

- Я з тобою піду. - сказав Кілліан. - І не сперечайся. Це мої батьки, і мене вони точно послухають. До того ж тобі потрібна буде охорона. Ніхто не знає, що на нас чекатиме по дорозі.                                      

- Я теж хочу з вами. - сказала Сем. - Я ніколи не була в королівстві світлих ельфів. Дуже хочу його побачити. Ви ж мене правда візьмете з собою?                                                                                             

От така просто фраза змусила мене посміхнутись. Звичайно Саманті важко було відмовити, адже дівчина хотіла дізнаватися щось нове. Вона все життя провела в Чорному королівстві, тому кожен момент для неї був щасливим. Добре, що серед нас ще хтось вміє радіти та мріяти. Інколи це дуже необхідно. Вже біля виходу до мене підійшов Марек. Я вже звикла до того, що він постійно десь поряд, і я навіть можу й не бачити його.                                                                                                                       

- Терезо, я б хотів також супроводжувати вас. Адже небезпека чекає на кожному кроці. - сказав він занепокоєно. - Ваша безпека — для нас першочергове завдання, адже ви єдина можете перемогти Елару.                                                                                                                                                

- Там мені не зашкодять. Це Світле королівство, а зі мною буде Кілліан. - посміхнулася я, намагаючись заспокоїти хлопця. - Я ціную твою турботу, та варта потрібніша зараз тут. Хтось має захищати наш народ. І з цим ніхто краще не справиться, ніж ви. Я тобі можу це довірити.