Розділ ІІІ

- Елара, ти впевнена? - запитала Королеву Алесса. - Ми не маємо так вчиняти, адже це неправильно. Я, звичайно, не взірець моралі. Проте це занадто навіть для мене. Мають бути інші виходи.                                                                                                                                                 

- Так, в часи війни будь-які способи добрі. І це буде нашим найкращим козирем. - Елара їх холодно посміхнулась. - До того ж для моєї любої донечки це буде величезний сюрприз. Вона йому зрадіє. Принаймні я впевнена в цьому.                                                                                                  

Людське кладовище їй зовсім не подобалось. Такі примітивні та прості церемонії поховання. Елара не була на жодному з них. А це місце... Воно було просто жахливим. Всі смертні, що просто страждають за кимось. Хіба це розумно? Радійте, що самі живі. Поки що. Хоча вона і планує це виправити. Ті, що не скоряться їй, більше ніколи не побачать світла. Знайшовши потрібну могилу, Елара присіла перед нею. Вона нічим не відрізняється від інших. От тільки тут лежить та, що зможе змінити хід війни.                                                                                            

- Ти впевнена? - ще раз перепитала її подруга. - Якщо зараз це зробиш, назад дороги вже не буде.

- Так. Я зроблю це все одно. - різко відповіла Королева. - Це може стати нашим добрим шансом на перемогу. А вона нам як ніколи потрібна.                                                                                                  

Вона піднесла руку, та почала шепотіти якісь слова невідомою мовою. Це мова древніх ельфів, яку Елара вчила з самого дитинства. Її мама вважала, що ми маємо знати мову наших предків. Зараз це знадобилося, адже правильна вимова має стати важливою частиною заклинання. В той самий час, все навколо засвітилось, а земля затрусилась. Це було хорошим знаком, бо все вийшло. Елара стримала радість. Вона відсвяткує коли переможе, а її донька буде знищеною. А вже за хвилину перед нею стояла дівчина. І її б можна було прийняти за звичайну, якби не жовті очі. І то нічого, що вона стільки часу пролежала в землі. Магія творить чудеса. Все було навіть краще, ніж вона могла уявити.                                                                                                                                  

- Ласкаво просимо знову у світ живих, Елоді. - посміхнулася королева.