Глава 15

- Невже вона справді здатна на таке? - здивувався Деміан. - Розалія... Просто не можу в це повірити. Вона одна з наближених до королівської родини. Якщо вона вже вирішила підбиратися настільки близько, то в нас залишилося мало часу. Зовсім скоро королева вирішить виступити проти світлих ельфів. І тоді кожному доведеться обирати сторону.                                                                                   

Ми з Сем якраз сиділи в його кімнаті. Одразу я покликала дівчину сюди, аби ми разом розібралися з усім. Я їм розказала про те, що бачила. І довгий час ніхто навіть не знав, що сказати. Жорстокість матері вразила не лише мене одну. До того ж вона вбила ельфа, що має досить важливе значення для королівства. Значить Елара і справді не зупиниться ні перед чим. Кінець вже зовсім близько, а я не готова. Однак зроблю все, аби її зупинити.                                                                                                    

- Це не можна так лишити. Скількох вона ще збирається вбити? І хто стане наступним в її незрозумілій грі? Я не хочу, аби постраждали невинні люди. - сказала я. - Чорне Королівство набагато краще, ніж я думала. І вони не заслуговують мати таку жахливу королеву. Нам потрібно щось вигадати, аби зупинити Елару.                                                                                                                                                

- Так, а що ми будемо робити? Що ми взагалі можемо? Так, ти принцеса, а Деміан теж належить до королівської родини. Та все ж це замало. - запитала Сем. - Елара ніколи не вступить тобі трон. Всі її розповіді брехня. Королева занадто сильно любить владу. А моя мати не дасть комусь нашкодити їй. Мало хто знає, та вона її особистий найманець. Захищає від замахів та виконує доручення. Тому це майже не реально.                                                                                                                                          

- Тепер багато що стає зрозумілим. Я здогадувався, але підтверджень не мав. Елара приховує це, аби мати якийсь козир в рукаві. - сказав Деміан. - Якщо почнеться справжня війна, то моя мати не стане її захищати. Та й відкрито не виступить. Лише, якщо буде якийсь важливий привід. Вона віддає перевагу нейтралітету.                                                                                                                                                      

- А інші? Є ж прості ельфи, варта. - спитала я. - Я впевнена, що не всі задоволені королевою. Нам потрібно лише їх знайти. Вони нам точно допоможуть, і вже разом ми щось вигадаємо. Але як це зробити?                                                                                                                                                          

- Довірся мені. - посміхнувся брат. - Я знаю, що нам потрібно зробити.                                                     

За кілька хвилин ми вже прямували вуличками міста. Звичайно, довелося приховувати свою особистість, адже можна було викликати підозри. Ми зупинились біля якогось будиночка, який нічим не відрізнявся від інших. Проте щось таки в ньому було. Брат тричі постукав. Можливо, це якийсь їх шифр. Згодом відкрились двері. Це був якийсь високий чоловік, що мав чорне волосся та сталеві очі. Він виглядав не дуже дружньо. Від чого колишня Тереза б втекла. Та я не вона. Я вже давно не та дівчинка.                                                                                                                                                            

- Деміан? - здивувався він.                                                                                                                                

- Не на вулиці. - різко перервав брат. - Тут нас можуть почути.                                                                      

Чоловік пропустив нас усередину, затримавши на мені погляд. Ще б, що може принцеса робити тут? Хоча і Деміан належить до королівської родини. Однак щось мені підказувало, що він тут не вперше. А от я для них була гостем. Не бажаним, я б навіть сказала. Звичайно, мене завжди кожен підозрюватиме, адже я донька Елари.                                                                                                            

- Роман, нам треба твоя допомога. Ми прийшли сюди, аби поговорити з тобою, і справа дуже серйозна. Не для зайвих вух. - сказав Деміан, коли ми присіли за стіл, а чоловік кивнув. - Це Саманта, донька леді Алесси.                                                                                                                                                       

- Я чув про тебе. Ти наближена до королівської родини, хоча в місті показуєшся рідко. Останній раз ми бачили тебе роки три назад. - сказав він. - Твоя мати...                                                                                 

- Я ненавиджу її. І якщо буде потрібно, то готова прямо виступити проти неї. - сказала дівчина, а Роман лише кивнув.                                                                                                                                                      

- А це моя сестра. - сказав Деміан. - Але можете не хвилюватися, вона проти Елари. Тому королева не дізнається про вас, доки ви самі не вирішите це зробити. Але нам потрібна ваша допомога. Без вас точно нічого не вийде.                                                                                                                                       

- Так що ви хочете? - чоловік перевів погляд на мене. - Деміане, я не думаю, що ти прийшов сюди, аби просто посидіти в барі.                                                                                                                                     

- Я хочу знищити королеву темних ельфів. - сказала я. - Вона заслуговує на це як ніхто інший. Але я не впораюся сама.