Глава 3

Після обіду мені не дуже хотілось йти до матері. Вона була своєрідна, до того ж я зовсім її не знала. Навіть більше до недавнього часу я вважала ельфів вигадкою. А про те, що я можу бути принцесою Чорного королівства так взагалі поняття не мала. Але наше життя вміє підкидати сюрпризи. Та зараз я була тут не з власної волі. І формально мати дала мені вибір йти на урок чи ні. Я навіть хотіла відмовитися, але цікавість мене пересилила. Тому, я стояла перед дверима, наважуючись увійти. Все ж це не так просто, як я уявляла у своїй голові. Все ж, відчинивши двері, я опинилася у бібліотеці. Вона була неймовірного розміру. Купа, які й не перечитати і за все життя. Впевнена, це стане моїм самим улюбленим місцем в замку. А яка тут неймовірна атмосфера. Хотілося б тут залишитися, проте наодинці. Думаю, з часом так і зроблю. Мати сиділа за великим дубовим столом, а поряд з нею стояла якась жінка, що здавалась мені дуже знайомою. Довге чорне волосся, темні очі та струнка фігура. А от вік визначити важко. І, судячи з її постави та тому, як жінка трималася, вона якась наближена до королівського двору.                                                                                                                                        

- Терезо, познайомся, це Леді Алесса, моя дуже хороша подруга. - посміхнулася Елара. - Тепер ви будете тут досить часто бачитися.                                                                                                                

Я чула це ім'я. І тут здогадалась, хто вона така. Це ж було так очевидно, та мій мозок відмовлявся нормально працювати. Це й не дивно, адже останнім часом стільки всього сталося.                                

- То ви мати Сем. - сказала я. - Вона багато розповідала мені про вас, і от я рада нарешті познайомитися особисто.                                                                                                                                

- Бачу, ти подружилась з моєю донькою. Це добре, адже вона ніяк не могла знайти собі подругу. А так і тобі буде комфортніше тут. - холодно посміхнулась жінка. - Елара, я вже піду. Зроблю все, як ти сказала. Побачимося пізніше.                                                                                                                         

Коли Алесса пройшла повз, я ледве стримались, аби не відійти. Якимось холодом повіяло від неї. А це ж вона навіть не доторкнулася до мене. Не сама приємна жінка. Тепер, я співчуваю Сем, адже їй довелося жити з такою матір'ю. І як вона виросла такою адекватною?                                                       

- Терезо, присідай за стіл. - сказала мати. - Я рада, що ти таки прийшла.                                                

Я перевела погляд на Королеву та підійшла до столу. Елара не зводила з мене погляду. Але в ньому зовсім не було тепла. Зараз вона не дуже відрізнялася від Леді Алесси. Така ж холодна та неприступна. В цей момент я не могла її матір'ю назвати.                                                                         

- Ти вже знаєш нашу історію. Та з моєї сторони все виглядає інакше. Кожен бачить її так, як йому хочеться. Та подає її в тому ж вигляді. - почала вона. - Моя мати не хотіла, аби я стала королевою, адже ми зовсім різні. В кожного було своє бачення ідеальної країни. Я збиралась дещо змінити, і їй це не сподобалось. Та Лідія, моя молодша сестра, відмовилась від престолу. А мати не лишила цього просто так. Мені довелося зробити тяжкий вибір. - Королева на мить замовкла. - Мій народ любив мене. Тому, частина з них і підтримала. Вони хотіли чогось нового. Це була довга та жахлива війна. Та все закінчилось смертю моєї матері. Тоді ми і підписали угоду. Пройшов час, і я можу сказати, що Чорне королівство процвітає. Нехай воно не таке велике, як було колись, та мене все влаштовує. Вірні мені люди зі мною.                                                                                                                                        

Я поступово обдумувала цю інформацію. Бачення Короля, звичайно, відрізнялось. Але чи можна довіряти матері? Хоча навіть у звичайному житті завжди є дві сторони, які мають різні варіанти розвитку подій.                                                                                                                                                

- Я розумію, ти мені не довіряєш. Це й не дивно, я вчинила б так само на твоєму боці. В чорних ельфів це в крові. - сказала вона. - Та я чекала на тебе. Справді. Навіть ім'я вибрала - Мерабель. Та батько хотів інакше. Тереза теж досить не погано. Тільки шкода, що я не бачила, як ти жила. Не чула твоїх перших слів.                                                                                                                                                    

- Ти вибрала мені ім'я? - я не могла в це повірити. - Справді?                                                                     

- Терезо, ти мене зовсім не знаєш. Можливо я і справляю не найкраще враження, але варто лише дізнатися ближче. Можливо ти б змінила свою думку. - вона посміхнулася. - Не з моєї волі ти росла без матері. Та зараз, я хочу все виправити. Я хочу, аби ти дізналась правду. Хочу, аби в тебе з'явилася ще одна близька людина.                                                                                                                                        

Не знаю. Вона Темна Королева. І чого варті її слова? Та в одному Елара має рацію - я її зовсім не знаю, і навіть не намагаюся подивитися на ситуацію з її боку. Хто знає, може вона і справді хотіла мого народження. Але хто тоді мені бреше і як все було насправді?