Глава 1

Дивно, але цієї ночі я зовсім не бачила снів. Вперше за стільки часу не було абсолютно нічого. Чи то на мене так впливало Чорне королівство. А може, я просто втомилась. За цей час сталося стільки всього, що я просто хотіла на якусь мить забутися. Важко було відкрити очі, адже дуже хотілось, аби це все виявилось неправдою. Та я була в Темному замку. Мій дім на найближчий час, а може й назавжди. Я не знала, чи зможу колись повернутися. Все ж я принцеса Чорного королівства. В мене будуть свої обов'язки й рано чи пізно я маю посісти трон. Проте я зовсім не хотіла цього.                                           

- Терезо, ви прокинулись? - Саманта увійшла до кімнати, навіть не стукаючи. - Вже досить піно, і ви мало не проспали сніданок.                                                                                                                            

- Так, не давно. - я сіла на ліжку. - І я ж просила, до мене на "ти". Відчуваю себе старою дівою. До того ж я зовсім не відчуваю себе принцесою.                                                                                                        

Дівчина м'яко розсміялась. Вона мені починає подобатись. Саманта була досить дивною за мірками ельфів. Але мені було з нею комфортно, хоча ми майже й не знайомі. Та, думаю, в мене буде час, аби подружитися. Елоді була моєю єдиною подругою. Інших я ніколи й не мала. А по її смерті я відчуваю і досі неймовірну порожнечу. З Ріанон же ми спілкувались, проте я не знаю, чи це можна назвати справжньою дружбою. Це скоріш просте спілкування. Спочатку вона мене боялася, а потім нас можна було назвати добрими знайомими. А от Саманта... Я нікого не знаю тут. І приємно мати хоч одну людину на своєму боці. Може, рано чи пізно, вона допоможе мені втекти. А я допоможу їй. Однак зарано думати про це, може дівчині тут подобається.                                                                                     

- Добре, я запам'ятаю. - Сем посміхнулася. - Зараз Королева хоче, аби ти поснідала разом з нею у малій залі. Тим паче ти з вечора нічого не їла. А потім вона має для тебе не великий сюрприз. Тому, збирайся швиденько. Елара не дуже любить чекати.                                                                                    

На цих словах Сем випурхнула з кімнати, залишивши мене одну. Треба звикнути до цих постійних зникнень дівчини. Я ж змусила себе відправитись до ванної кімнати. Через п'ятнадцять хвилин я була повністю готова. Елара не любить чекати, а я навіть не хотіла уявляти, що на мене може чекати. Аби хоч перший час відповідати моді ельфів, я вдягнула смарагдове плаття до колін. Це був улюблений колір. Ну що ж, темні відтінки це в крові темних ельфів. Хоча і тато любив їх, а він світлий. Тато... Як він там? Треба знайти можливість хоча б поговорити з ним. А тут працюють телефони? Не думаю. Можливо є якийсь інший вихід. Саманта провела мене до обідньої зали, яка виглядала, на диво, просто. Звичайно, все в темних кольорах. Але без помпезності, чим відрізнялася від іншої частини палацу.                                                                                                                                                                

- Мені здалося, що тобі буде зручніше в малій залі. Тут набагато простіше. - пояснила мати. - Та й велика годиться лише для великих прийомів.                                                                                                  

Я навіть не знайшла, що сказати. Вона подумала про мій комфорт? Чи це все чергова гра? Не можу розібратися. Це все якось складно для мене. Я очікувала зовсім іншого від чорного королівства. Та я була така голодна, що одразу ж сіла за стіл. Ще б, давненько вже не їла. Мати розпитувала мене про моє життя, уникаючи тему друзів та батька. Чи час зараз питати про Елі? Точно ні. Залишимо це на потім. Ця атмосфера виглядала дуже теплою та домашньою. Я мало не забула, де я знаходжусь. Але варто пам'ятати, що я тут все ж не з власної волі. Закінчивши зі сніданком я не поспішала йти, адже Сем казала про якийсь сюрприз. І що ж це таке може бути то? Королева прокашлялася та сказала:       

- Через те, що ти недавно дізналася про свою силу, я б хотіла аби ти продовжила свої тренування. - пояснила вона. - Якраз сьогодні приїхав той, що з радістю тебе вчитиме. Тобі має сподобатися. Але, сподіваюсь, що ми пообідаємо разом.                                                                                                          

- Так, звичайно. - автоматом відповіла я. - Було б не погано.                                                                       

Саманта провела мене до величезної зали, яка зовсім не мала ніяких прикрас. Прості чорні стіни, синя підлога та скляна стеля. Але, думаю, що її не так просто розбити. Значить тут і проходили тренування. І маю визнати, що це досить практично. Однак тут немає нічого, що могло б допомогти мені. Сем посміхнулась мені та пішла. Я лишилась одна, адже ще нікого не було. Хто ж мене вчитиме? Та чи зможемо ми нормально працювати разом? Але це справді корисно, адже моя магія не завжди підкорюється мені.                                                                                                                                            

- І як тобі в Чорному королівстві? - почула я. - Вже знайшла тут позитивні сторони?                                 

Знайомий голос пролунав від дверей. Невже мені почулося? Ні, такого точно бути не могло. Я ще досі сплю. Коли я обернулася, то підтвердилися всі мої сумніви. І це було просто неймовірно. Моїм вчителем буде мій брат — Деміан...