Глава 13

Вечеря була неймовірна. Вишукана зала, прикрашена живими квітами та листям, що було звично для ельфів. Невелике приміщення, проте тут було доволі зручно. А скільки ж всього було на столі. Їжа, до якої я звикла, перемішувалась з тим, що я не наважусь спробувати. Воно навіть виглядало занадто підозріло. Та все ж, я тут була не для того. Мені потрібні відповіді, і я їх отримаю. Коли подали десерт, Король прокашлявся.                                                                                                                                      

- Пора тобі дізнатись правду, Терезо про твоє походження. - я відклала ложку. - Ти вже знаєш, що твій батько генерал моєї армії?                                                                                                                               

Я здивовано подивилась на тата. Невже він забув сказати цю важливу річ? Значить я теж не простий ельф, а донька наближеного до королівської родини. Та я не впевнена, що залишуся тут надовго. Хоча цей свій для мене є рідним, та я звикла до смертних.                                                                                     

- Ну що ж, тепер знаєш. Але ти належиш не лише до нашого народу. - Рідіан посміхнувся. - В тобі є і кров темних ельфів. Твоя мати - Елара, їх королева. - продовжив Король. - Тому ти принцеса Чорного Королівства.                                                                                                                                                    

- Що? Ви зараз так вирішили пожартувати наді мною чи що? - не втрималась я. - Як таке взагалі можливо?                                                                                                                                                          

- Зараз ми все тобі про все розповімо. - заспокоїла мене Королева. - Сотні років тому ми були єдиним народом. Такі різні, але разом. Ельфи були дружніми, тому ми навіть не хвилювалися про те, що відбувається навколо. Нам навіть було байдуже на смертних. Лише інколи ми давали їм певні знання. - посміхнулась Маріелла. - Каміла, твоя бабуся і наша королева, правила мудро. Та ось Елара не хотіла чекати, поки матір передасть їй владу. Хоча вона й була старшою донькою і рано чи пізно успадкувала трон, та дівчина хотіла отримати його зараз.                                                                                                   

- Якщо чесно, Каміла і не бачила в ній гідної королеви. - підтримав Рідіан. - Вона планувала передати трон молодшій доньці.                                                                                                                                       

- І це її дуже сильно ображало. Вона вирішила відібрати владу, яку вважала своє по праву народження. - продовжувала Маріелла. - І почалась велика війна, що тривала довгих двадцять смертних років. Ми втратили багатьох. В тому числі і Велику Королеву. Це виснажило усіх нас, і ельфи мало не вимерли. Тому, ми прийшли до спільної згоди, розділивши королівство. Темними ельфами стала правити Елара. А тут...                                                                                                                          

Непогана передісторія, але би ближче до суті. Це досі не стало відповіддю на те, як моєю матір'ю може бути Чорна Королева.                                                                                                                                      

- Тоді ж і Оракул дав нам передбачення. Дитина Елари відбере в неї цю владу. Не важко здогадатись, що вона вибрала. Довгий час вона навіть не хотіла чути про це. - Королева уважно подивилась на мене. - Та нове пророцтво все змінило. В ньому говорилося, що її дитина об'єднає народи. Хоча все й було досить неоднозначно.                                                                                                                               

- Але як так сталося? - не розуміла я. - Ви ж знали, як Елара виглядає. І батько все одно був з нею разом?                                                                                                                                                               

- Вона змінила зовнішність. - натомість сказав тато. - Це її дар, яким вона вміло користується. І я закохався у той образ, що вона створила. А коли ти народилась, ми дізнались, хто вона є насправді. Тоді і було прийнято рішення тікати та заховати тебе. У цьому нам багато хто допоміг. Могутні чари були накладені на наше нове місце проживання. Тому Елара досі не знайшла нас. - тато поглянув на мене. - Я хотів дати тобі нормальне дитинство.                                                                                            

- Та ми розуміли, що тобі вже сімнадцять, і зовсім скоро твоя сила прокинеться. Хоча ніхто не очікував, що це станеться так швидко. Ми сподівалися, що є час підготуватися. - продовжував Король. - Тому, наш син вирішив поїхати до вас, аби захистити тебе. Деміан та Ріанон люб'язно погодились йому допомогти. І от ти тут. - посміхнувся Рідіан. - Я знаю про те, що твоя подруга померла через ельфів. І обов'язково проведемо розслідування.                                                                                                         

Це чудово, адже я зможу дізнатися правду. Виявляється, що Кілліан ще й принц Світлого Королівства. Оце так новина. Тепер деякі речі стають зрозумілими.                                                                                

- І що ж далі? - спитала я. - Що нам тепер робити?                                                                                      

- Ми поки поживемо тут. - відповів тато. - Твоя матір вже знає про те, що ми повернулися в світ ельфів, адже відчула зміни. Тому, так буде безпечніше. Ти будеш вчитися своїм силам, а потім ми вже щось придумаємо.