Глава 12

- Мені обов'язково вдягатися так, ніби я зібралась на якийсь бал? Відчуваю себе лялькою. - запитала я Ріанон. - Ненавиджу такі сукні.                                                                                                                          

Дівчина якраз була тут, допомагаючи мені, адже я мала гідно предстати перед королем та королевою. Та сказати чесно, я вже пожаліла. Краще би з'явилася в своїх улюблених джинсах та сорочці. Але ні, погодилась на те, аби бути в звичному для ельфів одязі. Ріанон притягнула з собою кілька суконь, що вражали мене своїм дизайном. І вони були не прекрасними, а дивували своїм несмаком. А нинішня була жахливою. Світло рожево кольору з пишною спідницею та великою кількістю рюшечок та квітів. До того ж було важко дихати через корсет.                                                                                                           

- Тобі дуже пасує. Ти знаєш, частіше потрібно носити сукні, адже в них ти виглядаєш просто чудово. Справжня красуня. - сказала вона. - Та й іншим це сподобається. Адже тепер ти одна із нас. І маєш відповідати.                                                                                                                                                   

Я повернулась до Ріанон, аби задати важливе питання. Як тільки ми познайомилися, дівчина ніби боялась мене. Вона розмовляла зі мною лише короткими фразами та й трималася подалі. Однак зараз саме вона прийшла мені допомогти з сукнею для вечері. Чому? Невже її попросив Король чи Королева? Хоча сумніваюся, що в цьому причина.                                                                                    

- Мене цікавить одне питання. - вона кивнула. - Коли ти тільки прийшла в школу, я думала, що ти мене зненавиділа, потім - боялась. - я намагалась підібрати підходящі слова. - А тепер... Ти ніби й допомагаєш, але все одно тримаєш дистанцію. Чому? - я задумалась. - Ти допомагала в пошуку Елі, проте була осторонь.                                                                                                                                       

- Все дуже просто. Я тобі заздрю, Тереза. - відповіла вона.                                                                           

Стоп, що? Вона заздрить мені? Ріанон дуже гарна та цікава. Така дівчина може отримати будь-якого хлопця. Та й було видно, що серед ельфів вона має певний статус, раз так близько до королівської родини.                                                                                                                                                              

- Чому саме мені? - здивувалася я.                                                                                                                 

Дівчина присіла на ліжко, явно збираючись розказати мені якусь історію. А я і не проти, адже завжди цікаво послухати щось нове. Та й отримаю відповідь на одне з питань.                                                    

- Я завжди була дивною навіть для ельфів. - відповіла вона. - Мій батько зник, і ніхто не знає як це сталося. Він був в одним з військових командирів короля. Одного разу пішов на завдання і більше не повернувся. Король стільки сил витратив на його пошуки, але це нічого не дало. - Ріанон явно любила батька. - А моя мама ніби зійшла з розуму. Вона боялась, що зі мною щось станеться. І тому я ніколи не перетинала межі земель світлих ельфів. Занадто сильно мене оберігали. - дівчина важко зітхнула. - Коли мені виповнилось вісімнадцять, мама стала одержима ідеєю одружити мене з принцом. Вона хотіла бути ще ближче до королівської родини. Та я марила пригодами. Тому, коли мені випав шанс, я відправилась у цю подорож. І побачивши тебе... - я її не перебивала. - В тебе є все, про що можна тільки мріяти. А найголовніше - ти маєш право вибору. Де хочеш, там і житимеш. А мені доведеться залишитися тут.                                                                                                                                                

Дівчина встала, підійшовши до мене, та поправивши сукню. Вона виглядала бездоганно, але лише зараз я бачила, наскільки Ріанон нещасна. Дівчина мріяла про інше життя, якого в неї не буде. Однак ми ж можемо самі обирати своє майбутнє.                                                                                                    

- Коли захочеш пожалуватись на своє життя, згадай, що не все так погано. Є ті, кому пощастило набагато менше. Мені, особисто, це часто рятує життя. - Ріанон посміхнулась. - А тепер просто дозволь мені затягнути корсет на твоїй талії, інакше ми запізнимося яна вечерю.                                                    

Сперечатись марно, до того ж дівчина була налаштована рішуче. Мить відвертості розсіялась вмить, і я більше нічого не почую від неї. Тому, я якомога глибше вдихнула, аби Ріанон було легше впоратися із сукнею.