Глава 15

Зараз розпочався прийом, який став моїм дебютом в світі ельфів. Тепер всі знали, що я принцеса, тому більшість виражали мені свою повагу. Якщо чесно, мені дуже сподобалось бути тут. Так весело я ще не проводила час. Море танців, напої лилися рікою. І неможливо відрізнити темних ельфів від світлих. Вони правда стали єдиним народом. Значить так було колись, до війни, що і розділила їх. Саме ж свято відбувалося у лісі, на перетині кордону. Сюди ж ми перенеслися через портал. Дерева були прикрашені маленькими різнокольоровими вогниками. Повсюди різноманітні квіти та прикраси. Як же ж тут гарно.                                                                                                                                                           

Та мені рано розслаблятися, адже зовсім скоро я познайомлюсь зі своєю матір'ю. Я би мала відчувати хвилювання, та тут було щось інше. А от і вона. Королеву темних ельфів важко не помітити. Ця жінка мала довге чорне волосся, неймовірні чорні очі та струнку фігуру. Важко було сказати скільки ж їй років, адже ельфи безсмертні. Елара була вдягнена у довгу темно-синю сукню, а на зачісці була корона із сапфірами - символ влади Чорної Королеви. Також на ній було дуже багато всяких прикрас. Елара виглядала велично. І так недоречно на цьому святі. Вона помітила мене і попрямувала, аби познайомитися.                                                                                                                                        

- Тереза. - її голос був здатний заморозити що завгодно. - Рада нарешті тебе побачити після стількох років. Моє ім'я Елара, і я твоя матір.                                                                                                              

- Дуже приємно. - автоматом промовила я. - Я теж рада.                                                                            

- Ти так виросла. Справжня принцеса гідна Чорного Королівство. Тобі там має сподобатися. - вона посміхнулась, та від цього мені стало лячно  - Пора би тобі відвідати мої землі та виконати свій обов'язок.                                                                                                                                                         

- Який? - різко спитала я.                                                                                                                                  

- Стати повноцінною принцесою свого народу. - продовжила та.                                                               

Я була дуже здивована, адже це моє перше знайомство з матір'ю. Вона не сказала жодного теплого слова, а одразу ж нагадала про обов'язок. І це при тому, що Елара знає про те, що я недавно дізналась правду про свою сутність. Тепер розумію, що я їй зовсім не потрібна. Лише влада. Тому, вибір очевидний.                                                                                                                                                          

- Дякую, проте я відмовлюсь. - Елара була здивована моєю відмовою. - Я би хотіла лишитись тут. А зараз вибачте, мені потрібно знайти батька.                                                                                                 

Я хотіла втекти від неї як можна швидше. Мені було не зручно в її компанії, ще й цей колючий погляд. Не такої матері я хотіла, але обирати ми не можемо...