Глава 5

У домі панувала абсолютна тиша. Ніби тут вже кілька днів нікого не було. Це і доводило те, що Елоді тут немає. Вона і справді зникла. Дівчина би не поїхала кудись просто так, не попередивши мене. Та я не можу просто так піти. А раптом з нею щось сталося? Після короткого огляду будинку, ми піднялися нагору, де зайшли до кімнати Елі. В неї, як і завжди, був ідеальний порядок. Дівчина вважала себе лінивою, однак її дуже дратував безлад. Я давно тут не була, адже ми частіше проводили час в моєму домі. Все говорило про те, що Елоді зібралася до школи, та більше не повернулася. І судячи з книг, яких не вистачає, це сталося сьогодні.                                                                                                          

- І де ж вона могла дітися? - запитав Деміан. - Може, варто їй ще раз подзвонити? Елоді могла увімкнути телефон.                                                                                                                                          

Та дещо інше привернуло мою увагу. На стіні над письмовим столом висіла величезна карта зоряного неба. Мало хто знає, та Елі марила космосом. Колись в дитинстві вона мріяла стати космонавтом або астрологом. Потім це змінилось, але любов до зірок та планет залишилася. Та зараз мене цікавило не це, адже карта була не на своєму звичному місці, а з-під неї виглядали якісь папери. Значить, вона щось там ховала. А я про це навіть не здогадувалась.                                                                                 

- Деміан, допоможи мені. - попросила я. - Тут щось є.                                                                                  

Хлопець одразу ж прийнявся знімати зі стіни зображення. Те що я побачила, відібрало в мене дар мови. Тут були вирізки з газети, фото та картинки, власні записи Елоді та моменти з книг. Ніби в якихось фільмах про розслідування. Та суть в усіх них була одна - ельфи. "Ельфи: міф чи реальність?", "Створіння у Чікаго, що має загострені вуха та золоті палаючі очі", "Мого чоловіка викрала ельфи, а тепер він з'їхав з глузду".                                                                                                                                  

- Вона одержима існуванням ельфів. Елоді хотіла дізнатися все про них. - прошепотіла я. - Вона їх шукала весь час. І як я не знала?                                                                                                                   

- Вона ж тобі ніколи не говорила. - сказав хлопець. - Коли людина щось хоче приховати, не здогадуються навіть найближчі.                                                                                                                        

- Та все ж, я мала б помітити. Ми найкращі подруги і стільки часу проводили разом. А я не знала навіть такого.- я похитала головою. - Та це не дає нам відповіді на питання куди вона пропала. Можна розпитати про це пізніше. Я маю все вияснити.                                                                                             

- Треба дізнатися в її матері. - запропонував Деміан. - Може Елоді просто кудись поїхала і не змогла тобі повідомити.                                                                                                                                                  

- Завтра її мама буде вдома. От тільки тоді і зможу їй зателефонувати. - пояснила я. - Тут же шукати більше нічого. Тому, можемо вже йти.                                                                                                           

Та на виході я помітила, що із шухляди стирчить її щоденник. Дивно, Елоді завжди його ховала, аби мама не прочитала. Хоча Маргарет не втручалась в справи доньки, але та завжди була параноїком. Совість мене гризла, та все ж я взяла його з собою. Може, це і є відповідь на питання. Вдома я не знайшла в ньому абсолютно нічого цікаво. Читати особисті переживання подруги не дуже хотілось, адже це її життя. Та ось нічого тут не наблизило мене до причини зникнення Елоді. Її ж мама також не уявляла куди ділась її донька. І це її неабияк розхвилювало. Тому, якщо до ранку Елі не об'явиться, ми будемо її шукати.