Розділ І

Бігти. Це стало єдиною метою для мене, адже я більше нічого не пам'ятала. Якнайшвидше і якомога далі. Це все, про що я можу зараз думати. У мене це вийде. Впевненість підганяла мене з новою силою, а небезпека буквально дихала мені в спину. Я фізично відчувала це. Але я маю встигнути. Залишилося зовсім трохи і мене чекає порятунок. Я зможу впоратися з цим, і Він мене не дожене. Я знаю, що маю зробити це, адже іншого виходу просто немає. Ліс, що недавно був для мене ніби другим домом, став чужим та темним, де за кожними кущами може ховатися небезпека. Я досі не могла до кінця уявити, хто саме становив для мене небезпеку. Проте зараз був не час розбиратися з цим. Мені потрібно врятуватися.                                                                                                                                    

Практично не відчуваю землю під ногами. Я вже справді втомилася, адже не відрізнялася занадто доброю підготовкою. Та й біг по лісу не схожий на прості заняття на уроках. І все ж рухаюся, попутно чіпляючись сукнею за гілки. Камені впиваються в босі ноги, а від зачіски залишилася лише назва. Але, нічого не здатне мене зупинити. Поки Він женеться за мною. Я маю втекти якомога далі. Я маю це зробити, інакше все закінчиться не дуже добре.                                                                                    

Очі. Я знову бачу ці чудові сині очі, що наздоганяють мене. Вони такі холодні та рідні водночас. Я дуже добре їх знаю, і справа не лишу у цьому сні. Тут щось інше, і я хотіла би розібратися. Але Він мене наздогнав. І падаю в прірву...