Розділ 2 — Чарівна щітка

  — Та ну її! — визвірився Кварик. І смачно плюнув. І поцілив у яблучко. Ваза з яблуками стояла там, куди плюнув Кварик. А ще в руках він тримав батон і щедро розсипав крихти. Кварик раніше ніколи в житті не їв батонів четвертого хлібокомбінату, тож зараз він доїдав останній. Мама їх купила аж три. Під ногами в Кварика вже назбиралася чимала купа крихт, ніби він годував голубів.

   — Гей! Гей! По-перше, добирай слова. Так у нас вдома так ніхто говорити не буде. Інакше я тебе покараю. А по-друге, обережніше з крихтами  — хто їх прибиратиме!? — зненацька розгнівалася Іннуся. Безлад завжди виводив її із задуми. Вона так розлютилася, що ворони вмить вилетіли в неї з голови, а тьотя Ліка ніби зайшла за перегородку.

    Кварик витагнув з кишені щітку. Це була міцна сталева щітка з довгою ручкою. Юрчик помацав її, відсмикнув руку і сказав:

      — О-ой.

    Іннуся вже десь бачила точнісінько такі самі щітки. Юрчик потягнувся до щітки другою рукою, вколовся і знову сказав:

    — А-ай.

     — Що це? — спитала Іннуся. — Навіщо це ти мені її показуєш? Ти прибирати збирається?

     — Це зубна щітка, — пояснив Кварик і поляпав себе по кишенях. — У мене ще є.

     — У кого це такі зуби? — поцікавилася Іннуся.

Вона взяла вазу з обпльованим яблуком і зібралася нести її до кухні, але раптом зупинилася. Дівчинка згадала, де вона бачила такі щітки — у Баби Алі.

Такі щітки лежали на тумбочці біля чародійчиного столу.

     Кварик узяв фрукти з Іннусиних рук і поставив вазу на місце. Потім кинув на підлогу шкуринку від банана. Іннуся скипіла.

     — Чула про карликів - гризунів? — швиденько спитав у  Іннусі Кварик. Йому не подобалося, коли Іннуся кипіла, хоча — так виходило — саме він і доводив її до такого стану.

     Іннуся подивилася на нього, як кицька на нірку, де живе мишка.

     — Злісні карлики, — заторохтів Кварик, — гризуни, гризуть старий бетон з іржавою арматурою, а потім усюди позичають зубні щітки.

     — Навіщо? — здивувалася Іннуся.

     — Щоб почистити зуби, — широко усміхнувся Кварик. У нього теж було що чистити.

— Це ясно, — фиркнула Іннуся. — Навіщо ти набрав зубних щіток для карликів-гризунів? 

— А для того... — весело продовжував. — Я дам їм зубну щітку, і вони за це будь-яку квартиру для мене вилижуть, тобто приберуть. Я все передбачив, — похвалився він. Кварик пишався собою. — Он скільки сміття після твоєї коханої тітоньки лишилося! — і Кварик широким жестом обвів квартиру. 

У його словах було дуже багато правди.

Авжеж, зовсім недавно принцеса Анжеліка, Іннуся і Юрчик бешкетувати в квартирі, не думаючи ні про яке прибирання. М'яко кажучи, в дитячій панував безлад. Та ще й Кварик накришив хліба й накидав бананових шкуринок. До того ж плюнув і поцілив у яблучко! 

— Атож!— засумувала Іннуся, уявивши, як зреарегує мама на такий розгардіяш. І шморгнула носом.

— Не реви, — сказав Кварик і провів пальцем по сталевій зубній щітці для карликів, — я про все подумав, — знову похвалив він сам себе. — Зараз з'являться карлики і все приберуть.