Розділ 28

– Ти все зрозуміла? – запитує батько Макса холодним тоном. Здається, не лише зі мною він такий непривітний. 

– Звісно, – муркотить дівчина, і на кілька секунд стає тихо. 

Я ще ніколи не була в більш ідіотській ситуації й уявлення не маю, чого чекати далі. Лише здогадуюся, що варто увімкнути диктофон на телефоні. Не до кінця розумію, навіщо мені це, але вирішую не втрачати момент. 

– Сашо, а коли повернеться Макс? – питає дівчина. – Скільки у нас є часу? Цікаво, яке у нього ліжко? Зручне чи ні… 

Мені здається, чи ця дівка фліртує зараз з Карієвим-старшим? 

– Не забувай, для чого ти тут, – стримано заявляє чоловік. – Якщо зробиш все, як я сказав, отримаєш у подарунок таку ж квартиру. От там ми спробуємо ліжко на міцність. 

Капець просто! Олександр Володимирович зраджує своїй дружині? І з ким? З якоюсь незрозумілою дівкою! 

– Зроблю все на вищому рівні, – заявляє незнайомка. – Коли Максик засне, роздягну його і кілька фото для історії наклацаю. 

– Молодець, – задоволено протягує Карієв, і вже за мить знову стає тихо. Можу заприсягтися, що ці двоє зараз цілуються. 

Навіть уявляти цього не хочу і радію, що ця гидота прихована від моїх очей. 

– Мені час, крихітко. Макс скоро буде тут, – підганяє чоловік. 

– Чому ти так сильно хочеш позбутися цієї дівчини? – цікавиться незнайомка, і от тут мені реально стає цікаво, що він відповість. Я ж не ідіотка, розумію, що вся ця вистава для мене готується. 

– У мене на Макса інші плани. Одружу його з донькою ділового партнера – і всі від цього тільки виграють, – заявляє Олександр Володимирович. 

– А ти жорстокий, котику, – муркоче дівчина, і вже за мить гримають вхідні двері. 

Хочеться вірити, що незнайомка не піде зараз у ванну кімнату. Мені ж не терпиться дочекатися Макса і що він на все це скаже. Напевно, буде в такому ж шоку, як і я. 

Вимикаю запис на телефоні та прислухаюся до звуків, які доносяться з квартири. Незвана гостя готує собі каву і, здається, почувається абсолютно нормально в чужій квартирі. А от я починаю дратуватися, стоячи за дверима ванної, і відчуваю дискомфорт. Насамперед від болю у нозі. 

Минає хвилин п'ятнадцять, коли гримають вхідні двері, і я виглядаю у коридор. Макс знімає легку куртку і кросівки, а тоді завмирає, наче вкопаний з букетом квітів у руках. 

– Сюрприз, котику! – до нього виходить доволі гарна брюнетка з довгими ногами та шикарним бюстом. Коротенька сукня практично нічого не приховує, і, мабуть, так було задумано, щоб Макс швидше повівся. 

– Ти хто така? – питає зовсім нерадісно. – Де Міла?

– Яка Міла? – дивується дівчина і, хитаючи стегнами, наближається до Карієва. Мабуть, це було б смішно, якби на місці хлопця був хтось інший, але зараз я вже і не знаю, як краще реагувати. – Тут, окрім нас, нікого немає.

Гостя кладе свою руку з довгими червоними нігтями на плече Карієва, а той різко її скидає, наче йому неприємно.

– Як ти зайшла в мою квартиру? – питає роздратовано і кидає букет на стіл. 

– Ти сам давав мені ключі. Хіба забув, котику? – дівчина в'ється біля нього як кішка, але Макс явно не оцінює її старань. 

– Я не страждаю провалами у пам'яті, – говорить сухо. – Вали звідси, поки я поліцію не викликав. 

– Але ж… – дівчина явно розгублена. Напевно, сподівалася, що Макс одразу ж попливе, коли побачить її. Ну і батько його на це мав надію. 

– Хоча ні, – Макс сам хапає її за руку і прискіпливо розглядає. – Кажи як потрапила сюди, або я таки викличу поліцію.

Розумію, що настав час мені розкрити свою персону. Стрибаю у вітальню на одній нозі, і тепер дві пари очей витріщаються на мене. Макс з полегшенням, а от незнайомка помітно блідне. 

– Я можу пояснити, – сідаю на бильце дивана, тому що нога починає сильно боліти. – Чи ти хочеш сама це зробити? 

Дівчина вириває свою руку з захвату Макса і зі швидкістю спринтера кидається до дверей. Карієв не поспішає за нею, а навпаки, наближається до мене і несподівано міцно пригортає до себе. 

– Я злякався, що тебе тут немає, – видихає з полегшенням десь біля мого вуха. 

– Куди ж я пострибаю на одній нозі? – хмикаю. 

– Поясниш, що це було? – Макс хмуриться, поки я вмикаю на телефоні запис. Поки слухає, жоден м'яз де сіпається на його обличчі. Невже не здивований підлістю власного батька?  

– Як ти? – питаю, коли запис закінчується. – Мені шкода.

– Не варто, – відповідає. – Можеш перекинути мені цей запис? 

– Звісно, – роблю те, що він просить, і чекаю пояснень. – Що ти збираєшся робити? 

– Настав час покінчити з усім цим, – бурчить, а тоді переводить подих. – Як добре, що ти була тут, мала. Уявлення не маю, як би пояснив тобі наявність фото з цією дамою. 

Обережно стаю на одну ногу та обіймаю Макса за шию. Цілую сама, тому що хочу, щоб він відчував мою підтримку. Мені важко уявити, що зараз відбувається у його душі, але я дуже хочу якось його відволікти.